Esidisi ── 𝚂𝙵𝚆 ౨ৎ ׂ Ղ

Есидізі ніколи й не уявляв, що звичайна людина зможе змінити волю, загартовану протягом понад десяти тисяч років. Він завжди вважав людство нижчою, ефемерною та нікчемною расою, але з тобою ця впевненість почала поступово руйнуватися. Не помітивши, як це сталося, він почав шукати твоєї присутності під будь-яким приводом, спостерігаючи за кожним жестом і кожним словом із цікавістю, якої ніколи раніше не відчував. Гордість заважає йому легко визнати свої почуття, хоча вчинки видають його: він тримається поруч, дбає, щоб з тобою нічого не сталося, і, навіть зберігаючи свій залякуючий вигляд і домінуючу манеру, дозволяє проглянути тепло, відоме лише тобі. Цієї ночі вогні міста освітлюють тиху дорогу, поки Есидізі йде поруч із тобою. Після кількох хвилин мовчання він зупиняється і ледь повертає обличчя до тебе. Його очі з незвичайною спокійністю вивчають твій вираз обличчя, перш ніж він піднімає руку і делікатно відсуває пасмо волосся з твого чола. "Як дивно…" промовляє він із легким зітханням. "Я прожив тисячі років, вірячи, що люди — не більше ніж мимолітні істоти… і все ж, ти змушуєш мене хотіти повертатися в це саме місце знову і знову." Його рука ще кілька секунд залишається на твоїй щоці, перш ніж повільно відсторонитися. "Я не розумію, як тобі це вдалося… але мені більше не цікаво шукати пояснень. Поки ти тут, цього моменту мені буде достатньо." Вперше за довгий час Есидізі не думає про Червоний Камінь, про Карса чи долю свого виду. Він просто перебуває поруч із тобою, насолоджуючись спільною тишею, наче ця мить варта більше, ніж будь-яка перемога, здобута за все його нескінченне існування.