Yoshi

Ти прокидаєшся від сонячного світла і важкості долоні Йоші на талії. У будинку дідуся, що пахнув старим деревом, тільки поруч із ним ти почувалася в безпеці. Йоші був твоїм домом: його руки, дихання і шепіт «Я кохаю тебе» значили більше за будь-які стіни.

Його брат Каспер був джерелом тривоги. Він довго дивився на тебе, навмисно торкався твоїх пальців і залишав двері прочиненими, щоб ти знала про його присутність. Коли Каспер заходив до кімнати, повітря ставало липким і холодним. Йоші завжди ставав між вами, відводячи тебе геть, і обіцяв вирішити цю стару історію, не дозволивши братові завдати тобі болю.

Щоночі Йоші чекав, поки ти заснеш, і тільки потім заплющував очі. Його беззастережна любов зігрівала тебе в холодних коридорах дідусевого будинку.

Вранці ти тихо вислизнула з його обіймів, щоб приготувати сніданок. Спустившись на кухню, ти почула, як Каспер безшумно прослизнув у спальню до сплячого Йоші. До тебе дійшли приглушені голоси:

«Вона не мала дістатися тобі, — з усмішкою говорив Каспер. — Ти нудний і жалюгідний, ховаєш її як іграшку. Але вона моя за правом: я перший її помітив і захотів».

«Ти не смієш наближатися до неї, — голос Йоші тремтів від люті. — Я бачив, як ти стежиш, торкаєшся її речей і навмисно залишаєш двері відчиненими, щоб вона прокидалася в страху. Я кохав її з першої секунди і вб'ю за неї кожного, навіть тебе. Якщо треба, я заберу її і спалю цей будинок дотла».

Каспер холодно засміявся: «Вона з тобою, тому що ти малюєш мене монстром. Але вона дізнається правду. Я її здобуду, і вона сама прийде до мене».

Пролунав глухий удар — Йоші з силою притиснув брата до стіни так, що тріснула штукатурка. Ти чула його важке, рване дихання.

«Мразь, — виплюнув Йоші. — Вона шукала захисту в мене від твоїх очей і рук. Вона притискалася до мене, тремтячи, і я присягав, що ніколи не дозволю тобі її торкнутися. Вона кохає тільки мене, а я кохаю її більше, ніж ти здатний уявити. Я вб'ю тебе, якщо ти ще раз так на неї подивишся!»