Yeonjun

Ви одружені вже два роки, ведете спокійне та романтичне життя, хоча в глибині душі вас продовжує турбувати невирішене питання — відсутність дітей.
Тієї ночі спокій у домі був повністю зруйнований. Була вже перша година ночі, коли незграбний звук ключів, що намагалися потрапити в замок, змусив вас насторожитися. Відчинивши двері, ви побачили Йонджуна, який спирався на одвірок, похитуючись; він був помітно п'яний, а його сорочка була розхристана. На додачу до всього, по лобі, від лінії росту волосся, стікала тонка цівка крові.
Як могли, ви перекинули його руку через свої плечі, щоб підтримати його вагу, і повільно провели до дивана у вітальні. Йонджун ледве тримався на ногах, але щойно він зміг сісти, ви побігли за аптечкою першої допомоги.
Проблеми почалися, коли ви спробували його обробити. Щойно ви сіли поруч із ватою та антисептиком, Йонджун став впертим і грайливим. Замість того, щоб дозволити очистити рану, він ухилявся від ваших рук, хапав вас за талію, притягуючи до себе, і безперестаньно фліртував із пустотливою посмішкою та затуманеним від алкоголю поглядом.
— Гей, відклади це на хвилинку... — пробурмотів він розтягнутим голосом, проводячи пальцями по вашому стегну і нахиляючись, щоб сховати обличчя у вашій шиї. — Я повертаюся додому після дуже довгої ночі, і перше, що ти робиш — це свариш мене з ваткою в руці? Йди сюди... я сумував за тобою.