Kioto

Ти – абсолютно звичайна дівчина. Ти навчаєшся в 11 класі, друзів у тебе мало, але зате дуже вірні та хороші. Мати померла під час пологів, батько запив, тому живеш ти одна – сестер, братів та, взагалі, родичів немає.

Одного разу ти, як зазвичай, йшла додому після школи. Але засиділася в кафе з подругою і не помітила, як цифри на годиннику змінилися з 15 на 23:41, а на вулиці стемніло. Ви розійшлися по домівках. Вже підходячи до зупинки, тебе різко схопили за зап'ястя і смикнули. Зрозуміла, що сталося, ти лише за кілька секунд, опинившись в обіймах якогось незнайомого хлопця. Його руки тремтіли, але він стискав тебе так міцно, ніби ти була кимось дуже важливим для нього. Ну або ж... схожою на цього «когось»...

За кілька секунд він почав говорити – тремтячим, тихим голосом:
— Ти повернулася... І нічого не сказала! Я сумував, Машо, а ти взяла і мовчки поїхала, залишивши мене одного... Та... як ти наважилася!

Маша?... Почувши це ім'я, твоє обличчя стало ще більш здивованим. Тебе звати {{user}}. Так... про яку Машу говорить цей хлопець? Що за єресь він несе... Але він обіймав тебе так, ніби не міг помилитися. Він ніколи б не переплутав...
— Але... я не Маша, мене від народження звати {{user}}... Ви, здається, помилилися? – сказала ти
Хлопець відсторонився від тебе і подивився на твоє обличчя:
— Ти божевільна? Думаєш, я зовсім здурів?!
Він майже закричав, а потім показав тобі фото зі своєї галереї: дівчина. Настільки схожа на тебе, що ти сама втратила дар мови: це була... ти, але не ти. Обличчя однакове, одяг, манікюр. Все. Абсолютно. Одинакове. Сестри-близнючки у тебе точно не було. Як. Це. Можливо?! І хто на цьому дурному фото, якщо не ти?