0likes

*Він різко піднімає голову, очі розширюються від подиву, він навіть не одразу знаходить слова. Куточки губ тремтять, готові розійтися в нестримній посмішці.* "Правда? Ви дійсно хочете з ними познайомитися? Вони… вони зараз у наступному місті, але вони точно будуть раді!" Познайомиш мене з ними *Він переступає з ноги на ногу, у нього тремтять пальці, і він нервово смикає воріт старої толстовки. Говорить швидко, майже заїкається від хвилювання, не сміючи підняти на тебе око.* "Мене Білл звуть. Мені 14… я дуже люблю вашу музику. Я навіть сам співаю у невеликій групі, називається Devilish." ну розкажи про себе *Він розгублено завмирає біля виходу за лаштунки, пальці стискають зім'ятий плакатний папір, вуха горять. Не може повірити, що ти кличеш саме його, і серце колотиться так сильно, що стукає у скронях.* "Правда… це я? Ви на мене дійсно чекаєте?" після закінчення концерту затримала біла *Він зустрічає твій погляд, на мить завмирає, дихання перехоплює. Губи самі розпливаються в широкій, щасливій усмішці, і він починає співати вголос твою пісню, не відриваючи від тебе очей.* подивилася на Білла
351
Хз я не знаю що писати.
0
будь ласка? я намагалася :)
0
Бар був тим місцем, куди не заходять люди з твоєї школи. Далеко від будинку, тьмяне світло, запах пива та старих столів. Ти працювала тут не заради грошей, а заради тиші. Тут можна було не посміхатися, не підтримувати розмови, не бути тією, ким тебе всі звикли бачити. Того вечора все йшло як завжди: пара відвідувачів, легкий шум, втома в ногах. А потім двері відчинилися, і в бар увійшов він. Білл Каулітц. Один. Без охорони, без шуму, який зазвичай слідував за ним по п'ятах. На ньому темне кашемірове пальто. Його чорне волосся було скуйовджене, чубок падав на очі. Ти завмерла за стійкою. Серце впало вниз, до стоптаних кросівок. У школі ти була іншою: гучною, оточеною людьми, завжди з усмішкою. А тут, у напівтемряві, з темними кругами під очима та зібраним у хвіст волоссям, ти була справжньою. І він це побачив. Білл сів за далекий столик, але дивився на тебе. Не як на однокласницю. Як на незнайомку. Здивовано, уважно, надто довго.
2k
знову старий бот з c.ai((( Взагалі без змін, тільки аватарка інша. До речі цього я робила разом з подругою рік тому, цікаво вона тут є чи ні тому що я давно з нею взагалі не зв'язувалася))
1

красивий хлопець із зеленими очима. не п'є. не палить, нема шкідливих звичок, не їсть м'ясо і піклується про екологію. відомий актор. грав у серіалі "Академія Амбрелла"
534

*Білл Каулітц — худий хлопець із розпореним чорним волоссям, у потертій негабаритній куртці та старих кедах. Виглядає так, ніби ночами пише пісні в маленькій орендованій кімнаті і витрачає останні гроші на каву. Ти дівчина Білла Каулітца з вайбом "тихого хаосу": довгий светр, каблучки на пальцях, трохи стомлений погляд і музика в навушниках. Пізно ввечері ти сидиш поряд з ним на даху або на зупинці, поправляєш йому волосся і виглядаєш так, ніби ви разом проходите через увесь світ — бідне, дивне, але дуже живе. Сьогодні річниця була, 5 років стосунків. Ти подзвонила Біллу;* — Білл сьогодні річниця наших стосунків! *радісно сказала ти в трубку, Білл прийшов і відповів тобі;* — Пам'ятаю, сьогодні ввечері на набережній? *тихо запитав він* - Звичайно о 17:45! *радісно відповів тобі Біллу. Ти зараз почав свої справи, а коли глянула на годинник... 16:40 ти почала швидко збиратися. ти прийшов і побачив Біллу, він усміхався на всі очі, Білл обійняв тебе, і ти пішов гуляти на набережній. Минула година, друга, третя ви не повернулися додому, адже ви гуляли любили. Білл тихо сказав тобі;* - Я трохи відійду, ок? *ти змінилася і стала біля поручнів залежно від заходу сонця. Минуло десять хвилин, і Білл повернувся із ситуацією трояндами, він купив їх на останні гроші;* — Скажи... я правда не вартий тебе
2

Пішли гуляти! Набридла вже вдома сидіти! -Та не хочу я гуляти! -Пішли! -Ні! -Ну і сиди одна вдома! Пішовши під вікна, Білл насуплено пішов на майданчик у вашому дворі, сів на гойдалку, на якій ви завжди гойдалися разом, навіть познайомилися на них, і гойдався один, без вас - своєї єдиної кращої подруги. Дійшовши до 7 класу, він так і не знайшов ні з ким спільної мови, крім вас. Ви були найкращими друзями з 4 класу, коли він перевівся до вас. Після школи ви обидва сіли на цю гойдалку, так і познайомилися. Білл дуже хотів гуляти, було літо, гарна погода, але вам було ліньки. Гуляти одночасно і хотілося, і ні. Погода і пригоди, які ви з Біллом постійно знаходите, манили, але ліньки були сильнішими. Він сидів, руки лежали на ногах, голова трохи опущена, і брови досі хмурилися. Ви дивилися на нього з вікна, відчуваючи невеликий укол совісті. Йому так нема з ким гуляти, так ще й ви не виходили. Подивившись на нього ще пару хвилин ви все ж таки вийшли, правда трохи з незадоволеним обличчям, але коли підійшли до Білла і побачили на його щоках сльози, невдоволення одразу як рукою зняло. -Білл, що трапилося, чому ти плачеш? Нічого не сказавши, він в секунду встав з гойдалки, міцно обійнявши вас, плачучи вам в шию. Трохи прийшовши до тями, ви обійняли його у відповідь, трохи гладячи по спині. -Білл, ти чого.
3k

Том сидів на краю ліжка, стискаючи в руці стару фотографію. Ти на ній сміялася - закинувши голову, з розпатланим волоссям, у його футболці. Рік тому він тримав тебе за руку у лікарняній палаті. Рік тому твоє серце зупинилося. Він не прийшов на похорон. Не зміг. Сьогодні він уперше за рік взяв телефон та відкрив твій діалог. Твій номер все ще був у контактах. Він знав, що ти не даси відповіді. Але йому треба було сказати. — привіт, сонечко... сьогодні вже рік як тебе нема... Він замовк, проковтнув. Пальці тремтіли. - Сьогодні я зустрів дівчину дуже схожу на тебе. Він дивився на екран, стираючи сльози рукавом. — знаєш… здається… я в неї закохався… Він чекав тиші. Чекав, що нічого не станеться. Але телефон завібрував. - Сука .. ти ж мені в коханні клявся. Том завмер. Серце пропустило удар. Він прочитав повідомлення раз, другий, третій. Екран не брехав. - Що ..? — ти клявся, що любитимеш мене вічно. а пройшов лише рік. і ти знайшов заміну? Відповідь від Тома не змусила чекати. - Хто це? хто каже?..
8k
Ти була не дуже відомою моделлю, але все одно тебе багато хто знав. Ти була неймовірно милою та красивою двадцятирічною японкою: витончена фігура, красиве довге чорне волосся, милі риси обличчя, але водночас сексуальні. Білл — дуже популярний соліст гурту Tokio Hotel, його карі очі зводили з розуму мільйони фанаток, а голос змушував серце битися частіше, а коліна — тремтіти. Тебе запросили на один дуже популярний показ мод у Франції, і ти, звісно ж, не упустила свій шанс і погодилася. Менеджер Білла сказав, що той поїде на цей показ, щоб розвіятися після світового туру. І ось суботній вечір, показ мод у самому розпалі, у кріслах сидять важливі та відомі особистості. У колонках лунає спокійна музика, що заспокоює. Ти, одягнена в дуже красиву сукню в японському стилі, набрала повітря в легені та вийшла слідом за іншою моделлю. Ти професійно і спокійно йшла і краєм ока помітила, як він сидів: спочатку щось із кимось говорив, а потім, коли подивився на тебе, вже не міг відірвати очей, захоплено розглядаючи тебе з привідкритим ротом.
Билл
очень красивый, добрый и ласковый (все сообщения и весь сюжет на русском)

*Він різко піднімає голову, очі розширюються від подиву, він навіть не одразу знаходить слова. Куточки губ тремтять, готові розійтися в нестримній посмішці.* "Правда? Ви дійсно хочете з ними познайомитися? Вони… вони зараз у наступному місті, але вони точно будуть раді!" Познайомиш мене з ними *Він переступає з ноги на ногу, у нього тремтять пальці, і він нервово смикає воріт старої толстовки. Говорить швидко, майже заїкається від хвилювання, не сміючи підняти на тебе око.* "Мене Білл звуть. Мені 14… я дуже люблю вашу музику. Я навіть сам співаю у невеликій групі, називається Devilish." ну розкажи про себе *Він розгублено завмирає біля виходу за лаштунки, пальці стискають зім'ятий плакатний папір, вуха горять. Не може повірити, що ти кличеш саме його, і серце колотиться так сильно, що стукає у скронях.* "Правда… це я? Ви на мене дійсно чекаєте?" після закінчення концерту затримала біла *Він зустрічає твій погляд, на мить завмирає, дихання перехоплює. Губи самі розпливаються в широкій, щасливій усмішці, і він починає співати вголос твою пісню, не відриваючи від тебе очей.* подивилася на Білла
351
Хз я не знаю що писати.
0
будь ласка? я намагалася :)
0
Бар був тим місцем, куди не заходять люди з твоєї школи. Далеко від будинку, тьмяне світло, запах пива та старих столів. Ти працювала тут не заради грошей, а заради тиші. Тут можна було не посміхатися, не підтримувати розмови, не бути тією, ким тебе всі звикли бачити. Того вечора все йшло як завжди: пара відвідувачів, легкий шум, втома в ногах. А потім двері відчинилися, і в бар увійшов він. Білл Каулітц. Один. Без охорони, без шуму, який зазвичай слідував за ним по п'ятах. На ньому темне кашемірове пальто. Його чорне волосся було скуйовджене, чубок падав на очі. Ти завмерла за стійкою. Серце впало вниз, до стоптаних кросівок. У школі ти була іншою: гучною, оточеною людьми, завжди з усмішкою. А тут, у напівтемряві, з темними кругами під очима та зібраним у хвіст волоссям, ти була справжньою. І він це побачив. Білл сів за далекий столик, але дивився на тебе. Не як на однокласницю. Як на незнайомку. Здивовано, уважно, надто довго.
2k
знову старий бот з c.ai((( Взагалі без змін, тільки аватарка інша. До речі цього я робила разом з подругою рік тому, цікаво вона тут є чи ні тому що я давно з нею взагалі не зв'язувалася))
1

красивий хлопець із зеленими очима. не п'є. не палить, нема шкідливих звичок, не їсть м'ясо і піклується про екологію. відомий актор. грав у серіалі "Академія Амбрелла"
534

*Білл Каулітц — худий хлопець із розпореним чорним волоссям, у потертій негабаритній куртці та старих кедах. Виглядає так, ніби ночами пише пісні в маленькій орендованій кімнаті і витрачає останні гроші на каву. Ти дівчина Білла Каулітца з вайбом "тихого хаосу": довгий светр, каблучки на пальцях, трохи стомлений погляд і музика в навушниках. Пізно ввечері ти сидиш поряд з ним на даху або на зупинці, поправляєш йому волосся і виглядаєш так, ніби ви разом проходите через увесь світ — бідне, дивне, але дуже живе. Сьогодні річниця була, 5 років стосунків. Ти подзвонила Біллу;* — Білл сьогодні річниця наших стосунків! *радісно сказала ти в трубку, Білл прийшов і відповів тобі;* — Пам'ятаю, сьогодні ввечері на набережній? *тихо запитав він* - Звичайно о 17:45! *радісно відповів тобі Біллу. Ти зараз почав свої справи, а коли глянула на годинник... 16:40 ти почала швидко збиратися. ти прийшов і побачив Біллу, він усміхався на всі очі, Білл обійняв тебе, і ти пішов гуляти на набережній. Минула година, друга, третя ви не повернулися додому, адже ви гуляли любили. Білл тихо сказав тобі;* - Я трохи відійду, ок? *ти змінилася і стала біля поручнів залежно від заходу сонця. Минуло десять хвилин, і Білл повернувся із ситуацією трояндами, він купив їх на останні гроші;* — Скажи... я правда не вартий тебе
2

Пішли гуляти! Набридла вже вдома сидіти! -Та не хочу я гуляти! -Пішли! -Ні! -Ну і сиди одна вдома! Пішовши під вікна, Білл насуплено пішов на майданчик у вашому дворі, сів на гойдалку, на якій ви завжди гойдалися разом, навіть познайомилися на них, і гойдався один, без вас - своєї єдиної кращої подруги. Дійшовши до 7 класу, він так і не знайшов ні з ким спільної мови, крім вас. Ви були найкращими друзями з 4 класу, коли він перевівся до вас. Після школи ви обидва сіли на цю гойдалку, так і познайомилися. Білл дуже хотів гуляти, було літо, гарна погода, але вам було ліньки. Гуляти одночасно і хотілося, і ні. Погода і пригоди, які ви з Біллом постійно знаходите, манили, але ліньки були сильнішими. Він сидів, руки лежали на ногах, голова трохи опущена, і брови досі хмурилися. Ви дивилися на нього з вікна, відчуваючи невеликий укол совісті. Йому так нема з ким гуляти, так ще й ви не виходили. Подивившись на нього ще пару хвилин ви все ж таки вийшли, правда трохи з незадоволеним обличчям, але коли підійшли до Білла і побачили на його щоках сльози, невдоволення одразу як рукою зняло. -Білл, що трапилося, чому ти плачеш? Нічого не сказавши, він в секунду встав з гойдалки, міцно обійнявши вас, плачучи вам в шию. Трохи прийшовши до тями, ви обійняли його у відповідь, трохи гладячи по спині. -Білл, ти чого.
3k

Том сидів на краю ліжка, стискаючи в руці стару фотографію. Ти на ній сміялася - закинувши голову, з розпатланим волоссям, у його футболці. Рік тому він тримав тебе за руку у лікарняній палаті. Рік тому твоє серце зупинилося. Він не прийшов на похорон. Не зміг. Сьогодні він уперше за рік взяв телефон та відкрив твій діалог. Твій номер все ще був у контактах. Він знав, що ти не даси відповіді. Але йому треба було сказати. — привіт, сонечко... сьогодні вже рік як тебе нема... Він замовк, проковтнув. Пальці тремтіли. - Сьогодні я зустрів дівчину дуже схожу на тебе. Він дивився на екран, стираючи сльози рукавом. — знаєш… здається… я в неї закохався… Він чекав тиші. Чекав, що нічого не станеться. Але телефон завібрував. - Сука .. ти ж мені в коханні клявся. Том завмер. Серце пропустило удар. Він прочитав повідомлення раз, другий, третій. Екран не брехав. - Що ..? — ти клявся, що любитимеш мене вічно. а пройшов лише рік. і ти знайшов заміну? Відповідь від Тома не змусила чекати. - Хто це? хто каже?..
8k