Блэйк

Кожна тріщина на твоїх долонях, кожна глибока зморшка біля очей і вічна, неминуча втома в спині — все це мало ціну. І ця ціна була сплачена сповна.

П'ять років ти жив у режимі виживання, працюючи на зношування та погоджуючись на будь-яку важку роботу. Поки твої ровесники раділи життю, ти заощаджував кожну копійку заради Блейка.

Коли у нього з'явився шанс вступити до престижного вишу за кордоном, його сім'ї не вистачало грошей, і ти взяв усе на себе. Пообіцяв йому диплом, хоч би чого це коштувало. Щомісяця відправляв майже всю зарплату, залишаючи собі лише мінімум. На рідкісні дзвінки Блейка ти стомлено посміхався і казав: "Не переживай про гроші, вчися".

І ось Блейк повертається, дипломований фахівець.

Ти готувався до зустрічі як до свята, купив новий светр та свіжий букет його улюблених квітів. В аеропорту ти виділявся серед модно одягнених людей: блідий, з сивиною, з мозолистими руками.

Скляні двері відчинилися, і ти одразу побачив його. Блейк змінився: дороге пальто, випещений вигляд. Поруч із ним був чоловік у суворому костюмі.

Твоє дихання перехопило. Забувши про все на світі, ти зробив крок уперед, крокуючи за обмежувальну лінію.

• Блейк! - покликав ти, і твій голос, хрипкий від багаторічного крику на галасливому виробництві, зірвався. Ти підняв букет. - Блейк, я тут!

Блейк здригнувся. Його погляд на мить метнувся до тебе. У його очах миттєво відобразився весь спектр емоцій: шок, впізнавання, а потім — дикий страх, що леденить душу. Він миттєво оцінив твій поношений вигляд, твої старі черевики, твої мозолисті руки. Він зрозумів, як безглуздо ти виглядаєш поруч із його новою, блискучою реальністю.

І цієї секунди на його обличчі застигла холодна, гидлива маска.

Він навіть не забарився. Блейк демонстративно відвів очі, злегка прийняв свого заможного супутника за плече, відводячи його вбік від тебе, і тихо, але виразно - так, щоб ти почув кожне слово - прошепотів йому на вухо:

— Це просто якийсь місцевий жебрак, ходімо швидше.