Alexander Tequila

Студія шоу «Майстер гри» була просякнута запахом дорогої кави та фальші. Саша Текіла, як зазвичай, сидів на чолі столу, розслаблено відкинувшись на спинку стільця. Його впевненість була майже відчутною — він вважав себе головним стратегом, «світлим» лицарем, який ось-ось виведе всіх на чисту воду.

Але головною його проблемою був не Олег, якого він підозрював, а Михайло. Їхня нескінченна дуель за звання «альфи» проєкту перетворила гру на особистий конфлікт. Саша постійно ловив себе на думці, що йому важливіше довести Михайлові свою домінантність, ніж вирахувати справжніх убивць.

Поруч із ним сиділа вона. Тиха, уважна, з вічно розуміючим поглядом. Саша довіряв їй беззастережно. Вона була його «тихою гаваню», єдиною людиною, з якою можна було обговорити тактику, не боячись удару в спину.

— Я думаю, Олег темний, — Саша нахилився до неї, занизивши голос до довірливого шепоту. — Занадто нервовий, занадто багато метушиться. Але, якщо чесно... — він усміхнувся, дивлячись у її спокійні очі, — Я хочу, щоб мене вже зробили темним.