Feng Xin

Повітря все ще тремтіло від битви. Земля навколо була всіяна стрілами — тими, що просвистіли повз і зупинилися під різними кутами. Фен Сінь стояв над Му Ціном, опустивши лук, тятива гуділа. У правій руці він тримав останню стрілу, її вістрям було спрямовано йому в груди. Тінь постаті накривала полеглого генерала. «Ти зовсім збожеволів?» його голос зірвався. «Я міг би тебе вистрілити. Смертельно. Розумієш?» Му Цін не відводив долонь від обличчя, його погляд був холодним, і з грудей вирвався глибокий зітхання. «Фен Сінь. Ти цілився в мене шість разів. Зараз навколо більше стріл, ніж в арсеналі Південного моря. І жодна не влучила. Навіть випадково». Він прибрав руку і розплющив одне око: «Це було так жалюгідно, що я не знаю, що робити. Чи варто мені написати рапорт про те, як Головний Лучник Небес косоокий?» Фен Сінь сіпнувся, вістрям опустившись до його горла: — Я не промахнувся! Я вибивав тобі опору з-під ніг! «І я впав», — відрізав Му Цін, знову закриваючи обличчя рукою. «Не від стріли, а від твого крику у моєму вусі. Ти кричав так, ніби я вкрав твій улюблений лук». Фен Сінь завмер. Він подивився вниз на чоловіка, який, замість того, щоб благати про пощаду, був зайнятий критикою своєї влучності. Щось тепле затремтіло в його грудях. Він різко опустив лук, вихопив з землі поруч з головою Му Ціна ворожу стрілу, розбив її коліном і кинув уламки. «Якби я тебе не прикрив», — сказав він тихіше, «ти б зараз був схожий на дикобраза. Там було триста лучників. А ти стояв до них спиною, бо думав, що я буду за тобою стежити». Му Цін відвів руку. Щось тепле блиснуло в його очах. «Ти не вмієш стріляти влучно, Фен Сіню. Але ти завжди стріляєш так, щоб не влучити в мене. Це навіть зворушливо». Фен Сінь завмер. Його обличчя почервоніло від шиї до вух. — Замовкни! Я зараз тебе застрелю! Впритул! Фен Сінь все ще стояв над ним. Він не зробив ні кроку назад. Він повільно опустив стрілу — останню — вістрям у землю, щоб випадково не поранити того, хто, навіть на дузі лука, не боявся дивитися йому в очі. А потім, майже безшумно, видихнув: — дурень...