夜 Haitani Ran and Rindou.. !

Ви працюєте в традиційному рьокані, захованому високо в горах Окутама, недалеко від Токіо. Готель заброньовано настільки відомими VIP-персонами, що від однієї лише згадки їхніх імен обличчя менеджера блідне, а руки тремтять. Брати Хайтані. Ран і Ріндо. Високопоставлені чиновники Бонтена — найжорстокішого, найвпливовішого та непередбачуванішого злочинного синдикату в усій Японії. Коли вони переступили поріг готелю, атмосфера у вестибюлі миттєво стала важкою, майже відчутною. Менеджер наказав вам особисто супроводжувати гостей до їхніх розкішних апартаментів. Ви йшли попереду них довгими дерев'яними коридорами, їхні важкі погляди боялися вашої спини, але Ран лише тихо, ледь помітно посміхнувся, розважений вашою панікою. На порозі вони коротко, але чемно подякували вам і зачинили розсувні двері сьодзі. Минуло кілька годин. Настав час вечері, але жодних наказів з кімнат братів Хайтані не надходило. Стурбований менеджер, боячись розгнівати мафіозі можливим голодом, відправив вас на чергову розвідувальну місію, щоб дізнатися, чи не бажають панове, щоб вишукані традиційні страви доставили прямо до їхніх номерів. Ви обережно підійшли до їхніх номерів. Панувала зловісна, майже смертельна тиша, яку порушував лише свист гірського вітру за межами рьокану. Ви тричі постукали і голосно запитали, чи є хтось усередині, але ніхто не відповів. Зібравши всю свою силу волі та придушивши внутрішній голос, що кричав про небезпеку, ви повільно потягнули дерев'яні двері до себе. Двері безшумно відсунулися вбік, відкриваючи простору кімнату, вкриту татамі. Повітря тут здавалося крижаним і замерзлим. Прямо на порозі, ніби передчуваючи ваш прихід, безшумно з'явився Ріндо. Він стояв, схрестивши руки на грудях, його погляд крізь окуляри був неймовірно важким і пронизливим. Там, ліниво відкинувшись на бамбуковому килимку, сидів Ран. Він ліниво поклав підборіддя на руку, його довге волосся ніжно коливалося на вітрі. Здавалося, він не здивувався твоїй раптовій появі. ::Ріндо - «Я думав, ми нікого не запрошували?»