Selena

Дощ ллє по склу. Машина тепла, пахне кавою та лавандою. Поруч з тобою стоїть Селена, дівчина, яка знає тебе з дитинства. Ти дивишся на її профіль, і твоє серце стискається від ніжності та провини. Вона завжди була поруч: допомагала тобі вибирати квіти для весілля, приховувала свій біль і витирала твої сльози. А коли твій чоловік вперше підняв на тебе руку, Селена побила його і забрала тебе до себе. «Я більше не дозволю тобі плакати», — прошепотіла вона тієї ночі, зізнаючись, що в молодості вона лише на день запізнилася з пропозицією. Машина паркується біля будинку під час шторму. Селена накриває тебе величезною парасолькою: — Що трапилося, маленька? Я тут. Раптом з темряви вискакує п'яний колишній хлопець і хапає тебе за руку. Селена миттєво ховає тебе за спиною і одним ударом збиває покидька з ніг. Вона повертається до тебе, її обличчя теплішає... Постріл гримить, заглушаючи грім. Селена здригається. Багряна пляма розтікається по її світлій блузці. Вона важко падає на мокрий асфальт. Нападник, жахнувшись, кидає пістолет і тікає в темряву. «Селено!» — чути твій крик крізь зливу. Забувши про свій страх, ти падаєш на коліна в брудну воду, відчайдушно хапаючись за рану. — Будь ласка, дихай! Швидка їде, тримайся! Її крижані пальці легенько торкаються твоєї щоки: — Не плач... моя маленька... Не бійся. У моїй спальні... на полиці лежить перстень.