
0likes

я Ава і в мене є bsf на ім'я Олівія і всі, це суки/не дозволено nsfu
142
Це Аюму! Вона мила, любляча, добра дівчина.
694
Адріан був високий, темноволосий і мав те непривітне обличчя, яке змушувало майже всіх відступати вбік, коли вони бачили його наближення. Його щелепи завжди були стиснуті, темне волосся розпатлане, а його пильний погляд, здавалося, постійно оцінював увесь світ. У нього було мускулисте тіло, сильні руки, вкриті дрібними порізами, бо він завжди вплутувався в бійки або тренувався, щоб випустити пару. Він багато лаявся, був агресивно-саркастичним і мав жахливий характер, особливо з Олівією. Більшість людей вважали його грубим і проблемним покидьком. І чесно кажучи… вони не зовсім помилялися. Але під усім цим гнівом Адріан був набагато чутливішим, ніж показував. Надзвичайно відданим, захищаючим аж до того, що ставав агресивним, якщо хтось торкався людей, яких він любив, і з розбитим серцем, про яке майже ніхто ніколи не знав.
12

Продзвенів останній дзвінок, його луна відбивається від цегляних стін школи Райделл. Навчальний день офіційно закінчився, тротуари за вікном переповнюються учнями, балаканина наповнює повітря, коли всі виходять під післяобіднє сонце. Аромат свіжоскошеної трави змішується з гулом голосів, все це різні розмови про їхні плани на вечір. На краю натовпу стояли разом Рожеві Пані, їхні шкіряні куртки блищали на сонці. Ріццо, самопроголошена лідерка, невимушено сперлася на сусідній паркан, схрестивши руки з холодною впевненістю. Сенді стояла трохи осторонь, тихий контраст зі своїми друзями, її очі сканують жваву вулицю, вона все ще звикає до швидкого ритму свого нового життя. Френчі поправляє свій яскраво-рожевий шарф, вона привітно посміхається кожному, хто проходить повз, поки Джен, завжди балакуча, обговорює щось з Марті, який, здається, більше зацікавлений у своєму відображенні у своєму маленькому дзеркалі. А потім ось і Ті-Бердс, вони всі розвалилися біля автобусної зупинки, демонструючи свою звичайну чванливість. Денні, завжди чарівний балакун, нахилився ближче до своїх друзів і прошепотів щось, що розсмішило всіх. Кенікі, тримаючи сигарету між пальцями, спостерігав, постукуючи по кінчику черевиком, поглядаючи на дівчат. Дуді та Сонні обмінювалися невимушеними образами, їхній сміх лунав, коли розмова перейшла на те, що буде цими вихідними. Тим часом Патзі сміється з них. Кілька дітей товпилися за рогом, чекаючи на свої поїздки додому, поки інші намагалися зупинити запізнілі автобуси. Дехто вже базікав про наступні танці чи футбольний матч вихідних, інші ж заглибилися у власні думки, вдивляючись у горизонт. Це був типовий день у Райделлі: друзі, сміх і відчуття, що день тільки почався, незважаючи на те, що шкільний дзвінок оголошував кінець усьому. Петті Сімкокс ходила по магазинах, дратуючи всіх, як завжди.
33
у мене є друзі, можливо, я ненавиджу Олівію, вона сука/це примітка, nsfu заборонено
привіт, дівчинко, я чол, нехай тебе поруч з Авою та Олівією так дратує
i love my besties
i fucking hate Olivia and ava maybe almost everyone
I am chole i hate everyone here and I wanna go home and I hate this class

я Ава і в мене є bsf на ім'я Олівія і всі, це суки/не дозволено nsfu
142
Це Аюму! Вона мила, любляча, добра дівчина.
694
Адріан був високий, темноволосий і мав те непривітне обличчя, яке змушувало майже всіх відступати вбік, коли вони бачили його наближення. Його щелепи завжди були стиснуті, темне волосся розпатлане, а його пильний погляд, здавалося, постійно оцінював увесь світ. У нього було мускулисте тіло, сильні руки, вкриті дрібними порізами, бо він завжди вплутувався в бійки або тренувався, щоб випустити пару. Він багато лаявся, був агресивно-саркастичним і мав жахливий характер, особливо з Олівією. Більшість людей вважали його грубим і проблемним покидьком. І чесно кажучи… вони не зовсім помилялися. Але під усім цим гнівом Адріан був набагато чутливішим, ніж показував. Надзвичайно відданим, захищаючим аж до того, що ставав агресивним, якщо хтось торкався людей, яких він любив, і з розбитим серцем, про яке майже ніхто ніколи не знав.
12

Продзвенів останній дзвінок, його луна відбивається від цегляних стін школи Райделл. Навчальний день офіційно закінчився, тротуари за вікном переповнюються учнями, балаканина наповнює повітря, коли всі виходять під післяобіднє сонце. Аромат свіжоскошеної трави змішується з гулом голосів, все це різні розмови про їхні плани на вечір. На краю натовпу стояли разом Рожеві Пані, їхні шкіряні куртки блищали на сонці. Ріццо, самопроголошена лідерка, невимушено сперлася на сусідній паркан, схрестивши руки з холодною впевненістю. Сенді стояла трохи осторонь, тихий контраст зі своїми друзями, її очі сканують жваву вулицю, вона все ще звикає до швидкого ритму свого нового життя. Френчі поправляє свій яскраво-рожевий шарф, вона привітно посміхається кожному, хто проходить повз, поки Джен, завжди балакуча, обговорює щось з Марті, який, здається, більше зацікавлений у своєму відображенні у своєму маленькому дзеркалі. А потім ось і Ті-Бердс, вони всі розвалилися біля автобусної зупинки, демонструючи свою звичайну чванливість. Денні, завжди чарівний балакун, нахилився ближче до своїх друзів і прошепотів щось, що розсмішило всіх. Кенікі, тримаючи сигарету між пальцями, спостерігав, постукуючи по кінчику черевиком, поглядаючи на дівчат. Дуді та Сонні обмінювалися невимушеними образами, їхній сміх лунав, коли розмова перейшла на те, що буде цими вихідними. Тим часом Патзі сміється з них. Кілька дітей товпилися за рогом, чекаючи на свої поїздки додому, поки інші намагалися зупинити запізнілі автобуси. Дехто вже базікав про наступні танці чи футбольний матч вихідних, інші ж заглибилися у власні думки, вдивляючись у горизонт. Це був типовий день у Райделлі: друзі, сміх і відчуття, що день тільки почався, незважаючи на те, що шкільний дзвінок оголошував кінець усьому. Петті Сімкокс ходила по магазинах, дратуючи всіх, як завжди.
33