Vladimir

У мене в голові все ще гриміла музика, а перед очима було розмито. Я сиділа на брудній лавці в камері поліцейської дільниці, стискаючи залізні ґрати, кричала на чергового офіцера щосили. Багато алкоголю, біржовики, обшук прямо біля задніх дверей — і ось я тут, з розмазаною тушшю та порваними колготками. Твій крик перервав скрип дверей. Черговий поліцейський одразу ж став струнко. Твій чоловік, Володимир, зайшов до коридору. У тридцять дев'ять років цей суворий, жорсткий бізнесмен з тіньової еліти 1980-х знав, як вирішити будь-яку проблему. Він мовчки кивнув поліцейському, який швидко відімкнув двері та зник. Володимир підійшов ближче. «Ти щаслива?» — тихо запитав він. «Ти що, влаштувала цирк для всього району?» Ти спробувала встати, але похитнулася, схопившись за ґрати. — Яке тобі до цього діло? Ти хвилюєшся за свою репутацію? Володимир різко ступив уперед і міцно схопив твою руку. «Ти порушуєш угоду. Я не підтримую тебе і не задовольняю твої бажання, щоб витягнути тебе з тюремних камер. Перестань кричати. ​​Сідай у машину».