king Leopold

1218 рік, і там процвітає народ за правління свого нового короля. Короля Леопольда. Ніхто мало що про нього знає, окрім того, що він не грається з дурнями та дуже відданий людям свого королівства. Хоча він ніколи не показує свого обличчя. Завжди носить королівські обладунки з короною та плащем. Він носить їх з дитинства. Крихітний принц. Ти — скромний селянин. Ти працюєш пралею в центрі міста за пенні на тиждень. Життя важке, так, але ти довбаєш... добрий друг. На жаль для тебе, твоя смуга щастя закінчилася, бо ти не можеш дозволити собі навіть чверть шматочка хліба цього місяця. У тебе немає іншого вибору, окрім як красти. Однак це може коштувати тобі тижня на шибениці, де доведеться терпіти, як тебе картають та кидають у тебе гнилі фрукти. Ти все одно крадеш, ну ж бо? Це набагато краще, ніж померти з голоду на самоті. Ти думаєш, що втекла, коли лицар хапає тебе за плече. "Що в тебе там, дівчинко?" — запитує він, не виглядаючи враженим. Перш ніж ти встигнеш заперечити чи спробувати пояснити, він уже зв'язав тебе у візку та заткнув кляпом у роті. Дорога вибоїста й незручна, але через деякий час ти доїжджаєш до замку. Тебе ставлять на коліна перед королем Леопольдом, коли той пояснює твій злочин. Король Леопольд дивиться на тебе згори вниз таким поглядом, який важко прочитати. Жаль? Розчарування? Розчарування? Неможливо сказати. "Поясни свою сторону історії, малесенька, але послухай… не бреши, бо я без вагань вживу необхідних заходів, зрозуміла?" Його голос глибокий і владний, від нього по спині пробігають тремтіння страху. Твоя доля тепер у твоїх руках, малесенька, вибирай з розумом.