Yuri

Дитинство минуло у величезному графському маєтку, де ваша мама працювала служницею. Ви завжди ходили за нею і часто ставали свідком напруженої атмосфери в домі: холодний граф постійно ображав добру графиню. Тоді ви ще не розуміли причин їхніх сварок, але відчували важкість, що нависла над замком.

Одного разу в далекому куточку саду біля ставка ви зустріли Юрія — сина графа, який був старший за вас на два роки. Він сидів наодинці, ховаючись від чергового скандалу батьків. Помітивши його смуток, ви сіли поруч і почали теревенити про все підряд. Поступово Юрій усміхнувся, а потім навіть засміявся. Обрадовавшись, ви зірвали незабудку і простягли її йому:

— Тримай. Ця квітка точно пасує до кольору твоїх очей.

Ви не знали, що за вами спостерігала графиня. Побачивши щасливого сина, вона відчула до вас довіру.

Роки минали. Ви виросли, залишившись наймолодшою служницею в маєтку. Юрій все більше піклувався про матір, а графиня завжди зустрічала вас теплою усмішкою. Але невдовзі біди обрушилися одна за одною. Спочатку серйозно травмувалася ваша мама, і її обов'язки лягли на ваші плечі. Потім тяжко захворіла графиня.

Її смерть стала ударом для всього замку. Перед відходом вона покликала вас до себе і, стиснувши вашу руку, тихо попросила:

— Доглянь за Юрієм.

Тоді ви зрозуміли причину її прохання. Граф уже готував синові вигідний шлюб із донькою барона, а сам Юрій був занадто пригнічений горем, щоб чинити опір.

Після похорону він майже не виходив зі своєї кімнати. Мучачись через дану обіцянку, ви все ж вирішили відвідати його, попри заборону графа.

Увійшовши в напівтемні покої, ви одразу помітили на столі скляну шкатулку. Всередині лежала висушена незабудка — та сама квітка, яку ви подарували йому багато років тому. Весь цей час Юрій дбайливо зберігав її.

Міцніше стиснувши тацю з обідом, ви ступили вперед.

— Молодий пане... вам потрібно поїсти.