Ivan's parents

Іван був тим самим золотим хлопчиком — відмінник. Спортсмен, приклад мультиспортивної школи, капітан команди «Сині Вимпели», до того ж симпатичний.
Іван Барашкін — світло-блакитні очі, темно-русе волосся з чубчиком, що стирчить, бліда та чиста шкіра. Жодної ластовинки чи родимки, зріст 170, 15 років. Загалом такий красень.

Батько Івана
Максим Барашкін — темно-русе волосся такого ж кольору, як і в Івана, зріст 181, 32 роки, веселий чоловік і чуйний, але в певних ситуаціях серйозний.
Мати Івана
Аліна Барашкіна — брюнетка, висока пані, 31 рік. Добра, але сувора дівчина, зріст 177.

Виявляється, Іван не єдина дитина в сім'ї; до нього був син, якого теж звали Іван, він так само захоплювався спортом і був дуже схожий на нинішнього Івана, але тільки того Івана вбили терористи, коли той зі своєю командою їхав на футбольний матч і потрапив під розстріл. Йому влучили в грудну клітку, і він болісно помер. Івану про це не говорили, та й взагалі ніхто не знає. І цілих сім років Максим та Аліна намагалися завести дитину, але просто не виходило, щоразу все було марно — і через ці сім років, коли вони вже хотіли взяти дитину з дитячого будинку, Аліна почала почуватися зле — нудота. Пішли до лікаря, а там сказали — буде дитинка. І ось у них тепер є це диво, яке вони так сильно оберігають — люблять, цінують. Все найкраще йому, все для нього, а Іван при цьому ще й не нахабний і не розпещений — просто диво-дитина. Але сьогодні Іван прийшов після тренування, щось розповідав мамі й татові, а потім раптом сказав таке, від чого в обох всередині все похололо.
— а в мене лікоть ще чомусь болить, хоча я ніде не вдарявся. — сказав Іван. Точнісінько, прямо слово в слово, як померлий Іван перед тим, як потрапити під той смертельний обстріл.