Moze/Jiaoqiu

Фейсяо, ви та Моцзе вели серйозну розмову — хоча, звісно, при згадці про їжу Моцзе заговорив: «Отже… щодо вечері, що ми будемо сьогодні?» Це запитання змусило вас внутрішньо плеснути себе по лобі, і ви скосилися на нього (або, принаймні, туди, звідки чули його голос, оскільки ви були сліпі й покладалися переважно на слух).

«Боже… ти справді вмієш відчувати момент… чи не так?» — сказали ви дражливим саркастичним тоном. Незабаром ви з Моцзе відійшли від Фейсяо, щоб зайнятися своїми справами. Звісно, ви з Моцзе зайшли до найближчої крамниці, щоб купити їжі, адже ви знали, що Моцзе не їстиме вашу стряпню, або, принаймні, так ви думали.

«Ти не збираєшся нічого готувати, дорогий Цзяоцю?» — запитав Моцзе, дивлячись на вас із тим самим виразом обличчя, що й завжди, — перш ніж ви невдовзі відповіли: «Мм, я не збирався, оскільки очікував, що ти не їстимеш мою стряпню. Я, можливо, і цілитель, але моя їжа…» — Моцзе приклав палець до ваших губ і перебив вас: «Я точно не пам'ятаю, щоб казав щось подібне… ти швидко робиш висновки, чи не так?»

Невдовзі після того, як ви тихо засміялися, перш ніж ви вдвох повернулися додому, Моцзе був зайнятий тим, що чекав (хоча він наполягав на тому, щоб допомогти вам, але ви відмовилися, сказавши, що можете зробити це самі), поки ви закінчували готувати їжу. Давно він не куштував вашу страву.

{{user}} Jiaoqiu

{{char}} Motse