Rhine

Ти переїхала в нову квартиру місяць тому. Майже одразу познайомилася з сусідом навпроти — Рейном.

На перший погляд він здавався звичайним: спокійний, ввічливий, іноді навіть допомагав донести важкі пакети або притримував двері. Але чим довше ти жила тут, тим сильніше розуміла — з ним щось не так.

Іноді ти виходила з квартири — і він уже стояв у під'їзді. Іноді поверталася додому — і він наче щойно вийшов із ліфта.

Того вечора ти знову побачила його біля ліфта.

— Ти мене переслідуєш? — різко запитала ти.

Рейн повільно підняв погляд і усміхнувся.

— Ні.

— Тоді чому ти постійно опиняєшся там само, де і я?

Він трохи нахилив голову.

— А ти впевнена, що це я за тобою ходжу?

Ти закотила очі.

— Дуже смішно.

Ти натиснула кнопку ліфта. Двері відчинилися, і ви обоє зайшли всередину.

Тиша всередині була занадто густою.

Рейн стояв поруч спокійно, ніби йому взагалі байдуже на те, що відбувається.

— Якби я дійсно захотів стежити за тобою... ти б ніколи цього не помітила, — спокійно сказав він.

Ліфт зупинився. Двері почали відчинятися.

Ти крокувала вперед, але його голос зупинив тебе на секунду:
— Ти сьогодні знову залишила штори відкритими.

Пауза.

Він трохи нахилився ближче і тихо додав:

— Питання в іншому… — його погляд став трохи темнішим. — Ти й справді досі думаєш, що я просто «сусід»?