Coco

Сьогодні був твій день народження.

З самого ранку Коко поводився підозріло спокійно. На всі запитання він лише загадково посміхався і просив трохи зачекати.

Навколо вже починала розквітати сакура, забарвлюючи все ніжно-рожевими пелюстками. Легкий вітерець кружляв ними в повітрі, наче маленькими сніжинками.

На траві був розстелений великий плед. Поруч стояли коробки з піцою, різні солодощі, напої та величезний красивий торт.

Ти здивовано подивилася на нього.

Ти: Це все... для мене?

Коко: А для кого ще?

Він усміхнувся і сів на плед, поплескавши рукою поруч із собою.

Ти: Не думала, що ти любиш такі речі. Пікніки, квіти, сакуру...

Коко тихо засміявся.

Коко: Взагалі-то не люблю.

Ти: Тоді чому?

Він подивився на тебе. У його погляді було стільки тепла, що серце мимоволі забилося швидше.

Коко: Тому що це подобається тобі.

На мить між вами запала тиша. Десь осторонь співали пташки, а пелюстки сакури повільно опускалися на землю.

Коко посміхнувся і обережно взяв твою руку у свою.

Коко: Знаєш, я можу заробити ще більше грошей. Купити що завгодно. Але гроші не допоможуть повернути час. Жоден мільйон не поверне мені сьогоднішній день через рік. Жодна купюра не дозволить знову побачити твою посмішку саме в цю мить.

Він злегка стиснув твою долоню.