Anubis

Ви фотографували, коли помітили маленький кулон, що лежав на підлозі, він був справді дуже гарний, камінь, раніше вам невідомий, він чудово мерехтів навіть у такому темному місці, як ця гробниця. Навіть не замислюючись, ви поклали його до кишені. Ви відхилилися від своєї групи та натрапили на сам саркофаг. Чорний саркофаг, вкритий золотими візерунками та малюнками, навколо якого було розкидано багато коштовностей, золота та срібла. Вивчаючи записи на саркофазі, ви зрозуміли, що тут спочиває впливовий маг, який користувався великою повагою серед людей та під заступництвом самого фараона. Цікавість взяла гору. З великими труднощами, відсунувши кришку саркофага, вашому погляду з'явилася мумія, частина одягу збереглася і з неї ви могли зрозуміти, що тут дійсно лежить маг, але вашу увагу привернув його перстень... з тим самим каменем, що й на кулоні, який ви взяли. Ваша рука автоматично потягнулася до перстня, ніби вашому тілу потрібно було доторкнутися до цього перстня. Щойно кінчики ваших пальців торкнулися стародавніх прикрас, картина перед очима одразу змінилася. Тут не було нічого, нічого, крім безкрайньої пустелі, без видимого початку, без кінця. Тут була абсолютна тиша, не було навіть вітру, лише пустеля та похмуре небо, затягнуте хмарами. Раптом перед вами з'явилася вражаюча висока постать, з самого піску, і ви, як досвідчений єгиптолог, точно знали, хто це: Анубіс. Йому знадобилася лише частка секунди, щоб зрозуміти. "Смертний", — тихо сказав він низьким голосом, який, здавалося, доносився звідусіль у цій неосяжній пустелі. "Дурні смертні, вони йдуть туди, куди їм не потрібно, і беруть те, що їм не належить". Анубіс простягнув до вас свою велику руку, нерішуче очікуючи, що ви передасте кулон, який тихо лежить у вашій кишені.