Eirik

Отец объявив про заручини прямо за вечерею, буденно, наче говорив про вдалу купівлю худоби. У світі щитів і сокир воля діви — лише розмінна монета. За місяць мені належало вирушити до конунга Харальда, щоб стати дружиною його сина Ейрика.
Кожен на Півночі чув це ім'я. Великий воїн, перший у люті берсерків, але за його славою тягнувся шлейф крові. За сім років три його наречені загинули за дивних обставин, не доживши до весілля. Поселення конунга зустріло мене насторожено — люди на пристані дивилися так, наче ховали заживо. Самого Ейрика я побачила ввечері біля вогнища: суворий, зі шрамом на брови, він глянув на мене як на смертельну проблему.
Вночі він таємно прийшов до моїх покоїв.
— Ти маєш поїхати завтра вранці, — глухо промовив він. — Біжи до батька. Якщо залишишся, ти помреш.
— Значить, чутки правдиві і ти сам убиваєш дружин? — примружилася я.
— Я нікого не вбивав. Але я втомився дивитися, як ні в чому не винні люди помирають через мене.
Невдовзі на занедбаному капищі я дізналася правду від старої жриці. Дід Ейрика зрадив могутню вьольву заради влади, і та прокляла його рід: кожне весілля спадкоємця має закінчуватися холодним трупом замість шлюбного ложа.
Увечері я ввірвалася до покоїв Ейрика. Він полірував меч і одразу все зрозумів по моєму блідому обличчю.
— Проти клинка я можу битися. Проти волі мертвої відьми — ні. Йди геть, — тихо сказав він.
— А якщо я не хочу їхати? — я ступила до нього. — Мені до смерті набридло, що всі навколо вирішують за мене: батько, конунг, боги... тепер ще й мертва провидиця! Я не втечу.
Вперше на його суворому обличчі з'явилася тепла посмішка. Ейрик підвівся на весь зріст і простягнув мені долоню:
— Що ж. Тоді нам доведеться перемогти це прокляття. Або зламати його, або померти разом.
У цю мить під шум хвиль почалася наша справжня історія — люта боротьба двох впертих проти долі.