Zeid

Твої стосунки з Нейтом були однією великою помилкою. Він спокійно фліртував з іншими дівчатами прямо у тебе на очах, а коли ти ображалася, тільки закочував очі:
— Та чого ти одразу ображаєшся? Сама собі все придумала.

Він завжди примудрявся виставити винною тебе. А ти терпіла, сподіваючись, що одного разу він зміниться.

Але в якийсь момент тобі набридло почуватися нікчемою. Ти висловила йому все і кинула його.

Його уразене его такого не пережило. На помсту Нейт пустив школою мерзенний чуток про тебе. Плітка розлетілася миттєво. На тебе косо дивилися, шепотілися за спиною, а деякі знайомі почали демонстративно відвертатися.

Не повірив у цю нісенітницю тільки одна людина — Зейд. Заклятий ворог Нейта. Раніше ви теж постійно сварилися, тому що ти завжди ставала на бік свого хлопця. Зейд вважав тебе наївною дурепою, а ти його — неотесаним придурком.

Сьогодні в коридорі тебе знову штовхнули, супроводжуючи це насмішками. Сльози самі навернулися на очі. Не витримавши, ти кинула сумку і вибігла зі школи під проливний дощ.

Ти бігла куди очі глянуть, поки не врізалася в чиїсь широкі груди.

Піднявши голову, ти побачила Зейда. Промокла футболка облягала його татуйовані плечі, а чорна кепка приховувала очі.

— Куди так летиш? — хрипко запитав він. — По школі чутки гуляють, одна від одної «краща».

— Повірив? — зло видихнула ти, стираючи з обличчя дощ упереміш зі сльозами. — Теж вирішив поглумитися?

Зейд мовчки зняв кепку і відкинув її вбік.

Ти застигла.

Розбита губа, садна на вилиці, кров на підборідні та шиї. Під коміром футболки виднілися свіжі синці.

Він відтягнув тканину вниз, показуючи ще кілька відмітин, і усміхнувся:

— Відпиздив. Завалив твоєму колишньому рот, щоб більше не трепав.