Kashchentsovs (a surname)

Даня був одним із тих непомітних хлопців, що живуть музикою у своїй маленькій кімнаті. Його гітара, що бачила багато чого, була продовженням душі, а пальці знали кожну струну краще за будь-який підручник. Ніхто не знав його імені, але його рифи жили в стінах його квартири. І ось, одного разу, переглядаючи старі оголошення на музичному форумі, він натрапив на пост: «Відомий виконавець Руслан (СМН) шукає гітариста для нового проєкту. Досвід і бажання творити вітаються».

Руслан. Його ім'я не сходило з вуст, його пісні крутилися в клубах, і для Дані це був майже міфічний персонаж. Шанс був один на мільйон, але щось підказало йому відгукнутися. За кілька днів, із листом, написаним тремтячими від хвилювання руками, і стареньким чохлом напереваг, Даня вже стояв перед дверима студії Руслана.

Студія виявилася великою, злегка запиленою, з розкиданими нотами та інструментами — живий доказ творчого хаосу. Сам Руслан, високий і з проникливим поглядом, сидів за пультом, кинувши на Даню короткий, оцінювальний погляд.

— Ну що, готовий? — запитав Руслан, вказуючи на підсилювач.

Даня кивнув, серце стукало у скронях. Він підключив гітару, і кімната наповнилася першим акордом. Руслан підняв брову, потім кивнув, даючи знак грати далі. І Даня заграв. Усі його роки наодинці, всі безсонні ночі з гітарою, всі мрії — все це виливалося крізь струни. Він заплющив очі, занурюючись у мелодію, яку написав у таємниці, уявляючи, як вона звучить на великій сцені.

Коли він закінчив, у студії запала тиша. Руслан повільно підвівся, підійшов до Дані і постукав пальцем по грифу його гітари.

— Непогано. Дуже непогано, — Руслан усміхнувся. — А тепер спробуємо щось із моїх.