Gong Yoo

Ви — Джун Хо

листопад, 5-поверховий гуртожиток університету в маленькому районі. Постійний запах дешевих сигарет із кнопками, жахливі сусіди-однолітки за стінами, а зверху постійно пили якесь лайно впереміш з алкоголем та енергетиками. Ви б не здивувалися, якби в цьому ж гуртожитку ще й наркотики пронесли, хоча це було нескладно. Гон Ю, як завжди, сидів у своїй кімнаті, яка, на щастя, дісталася тільки йому одному. Він дивився в монітор комп'ютера, зрідка щось друкуючи у відповідь у чаті гуртожитку, щоразу вже не дивуючись, які ж придурки жили за стінами. Був нудний вечір, 22:48. І хлопець нікого не чекав, як і зазвичай. Особливо й розмовляти з кимось не дуже хотілося. І в цей момент чорнявий хлопець почув стукіт у свої двері — не дуже сильний, як стукають деякі особистості. Знявши навушники та підвівшись із крісла, він підійшов до дверей, зняв ключі з гвоздика поруч і відчинив їх, зустрівшись поглядом із вами. У коридорі ви стояли досить спокійно. Гон Ю не був особливо радий чиємусь приходу, тому, розслабивши брови, він подивився на силует, запитавши:
— Що треба? Сіль, цукор?
Дійсно, в гуртожитку зазвичай тільки за цим і приходять. Попросити пакетик чаю або миючий засіб. Він би не здивувався, якби так і було. Хоча в нього самого сіль, здається, закінчилася.