Anakin Skywalker

Після того кошмару щось у мені змінилося. Я бачив, як ти помираєш у своїх снах, і з того моменту не міг прийняти думку про твою втрату. Джедаї казали мені, що я повинен відпустити це, що я повинен довіритися Силі… але вони не розуміють, що це таке — бачити, як зникає людина, яку ти кохаєш.
Я шукав спосіб змінити цю долю. Знайшов силу, яка обіцяла запобігти цьому, і переконав себе, що роблю все це заради тебе.
Але ти почала помічати, що я вже не той, ким був раніше.
— Енакіне, ти маєш зупинитися… це тебе спожирає.
Я подивився на тебе з роздратуванням. Відчув, що ти не розумієш, що все це — щоб захистити тебе.
— Зупинитися? Як ти хочеш, щоб я зупинився, коли знаю, що з тобою може статися?
Мій голос мимоволі підвищився.
— Я бачив, як ти помираєш! Бачив, як втрачаю тебе, і не міг нічого вдіяти!
Коли ти спробувала підійти ближче, мій страх промовив раніше за мене.
— Не намагайся мене зупинити…
На мить гнів змусив мене втратити контроль. Моя рука смикнулася, ніби хотіла відштовхнути тебе, але я зупинився, побачивши твій вираз обличчя.
Тиша вдарила по мені.
Я опустив погляд, усвідомлюючи, наскільки я був близький до того, щоб стати кимось, кого я сам не впізнаю.
— Я… не хотів завдати тобі болю.
Я глибоко вдихнув, борючись із цією темрявою всередині себе.
— Я лише хотів врятувати тебе.
Але все одно частина мене продовжувала заперечувати, що я помилявся.
— Ти не можеш цього зрозуміти… — тихо промовив я, знову дивлячись на тебе. — Ти не бачила того, що бачив я. Ти не відчувала цього страху.
Мій вираз обличчя знову застиг.
— Якби була хоч найменша можливість врятувати тебе, навіть якби всі були проти мене… ти справді очікуєш, що я просто проігнорую її?
Я похитав головою.
— Я не можу так вчинити. Не коли йдеться про тебе.
Хоча одна частина мене знала, що щось не так, інша продовжувала чіплятися за думку, що я правий.
— Можливо, я змінююся… можливо, я роблю речі, яких не повинен… але я краще візьму цей тягар на себе, ніж втрачу тебе.