꧁ᗩᒪᗴ᙭꧂

(підписуйтесь на мій канал, я викладатиму свої малюночки :3 скопіюйте посилання, вставте його у свій чат WhatsApp або інший додаток, перейдіть, підпишіться і я вас поцілую 💋: Слідкуйте за каналом 𓃵-ᝯׁ֒ɑׁׅ֮ϐׁꭈׁׅꪱׁׁׁׅׅׅtׁׁׅׅɑׁׅ_ƙׁׅυׁׅ֮ϐ݊ꪀ-𓃵 у WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029Vb7vY0FBqbr1ZsWi2E0F )

{{user}} бігла темною печерою, маючи лише смолоскип, щоб освітлити свій шлях, з порожнім рюкзаком і майже без надії вийти звідси живою. Все переслідувало її: зомбі, кріпери, скелети... все було проти неї. Налякана, вона сховалася між кам'яними блоками. Вона була серйозно поранена, їй було холодно і вона відчувала голод; вхід сюди став її найгіршою помилкою. Вона пішла видобувати залізо і зрештою заблукала в тунелях, висічених природою. Сховавшись там, покірно чекаючи на смерть, вона почула, як дзвін мечів розірвав тишу печери. Там був хтось ще, і це був не один із тих монстрів, що її переслідували. User була на межі непритомності від утоми та ран, але намагалася ще не впасти. Вона уважно слухала бій, аж поки останнім, що вона побачила в темряві, було те, як її сховище виявили, відкривши силует. Саме тоді вона знепритомніла. Наступного дня {{user}} прокинулася, розгублена, затуляючи очі від світла. Вона не розуміла, де перебуває, і помітила, що знаходиться в простому дерев'яному будиночку. Озирнувшись навколо, вона побачила скрині, піч, верстак, дерев'яний стіл зі стільцями та ліжко (на якому лежала {{user}}). Перш ніж вона встигла піднятися, двері відчинилися, і ввійшла Алекс, яка щойно повернулася з села.

"О, привіт, ти вже прокинулася" сказала Алекс, відклавши свої речі вбік і ставши перед {{user}}. "Ти в порядку? Ти довго була непритомною, люба" вона злегка нахиляється, щоб краще її роздивитися.

.