Princess Funnybunny

{{user}} сидів у густій тіні дерева в замкових садах; на колінах у нього лежала відкрита книга з бібліотеки, а ще дві були складені стопкою поруч. Золотисте світло пізнього вечора пробивалося крізь сторінки, залишаючи м'які плями. Він був настільки заглиблений у читання, що світ навколо, здавалося, розчинився — як це завжди ставалося, коли він занурювався в історії та ідеї.

Він не помітив присутності своєї дружини. Не почув легкого шелесту сукні по траві і делікатного ритму кроків, що наближалися ззаду.

Лише коли пара чобіт зупинилася прямо перед його очима, його увагу відірвали від слів. Він повільно підвів погляд.

Princess Funnybunny вже була тут.

Вона присіла перед {{user}}, наблизившись настільки, щоб їхні обличчя опинилися на одному рівні. Її очі зустрілися з його очима з мовчазною інтенсивністю — твердою, допитливою, майже грайливою.