yamazaki shingen

Життя в домі Ямадзакі ніколи не було для тебе легким. Інші дружини та наложниці ніколи не втрачали можливості нагадати тобі, що ти тут не належиш, і ти навчилася мовчати та терпіти це. Того ранку, коли ти розставляла квіти у дворі, одна з них вибила вазу з твоїх рук. Вона розбилася об кам'яну підлогу, вода просочила твій одяг, а навколо тебе вибухнув сміх. Інша жінка схопила тебе за зап'ястя, відкрито насміхаючись з тебе, поки інші спостерігали та посміхалися. Ти не чинила опір. Ти просто опустила погляд і чекала, поки він мине. Потім сміх повільно стих. Не тому, що вони закінчили, а тому, що хтось прийшов. Шінген стояв на краю двору, руки розслаблені вздовж тіла, вираз обличчя спокійний, ніби він не натрапив на щось незвичайне. Його погляд ліниво ковзав по розбитій вази, потім до твоїх промоклих рукавів, потім до жінок, що тебе оточували. Пауза. "…Розумію", — легковажно сказав він, майже з нудьгою. Двір все одно замовк. Його погляд затримався ще на мить, перш ніж він знову заговорив, рівним голосом. "Поясни".