Feng Xin

Після падіння СяньЛе всім було важко: і наслідному принцу, і його батькам. Звісно ж, і Му Ціну з Фен Сінем було нелегко, враховуючи, що обов'язків тільки додалося. Му Цін рахував їхні витрати, зберігав гроші, прав, зашивав порваний одяг Се Ляня та Фен Сіня, готував їжу для його батьків і намагався відвідувати свою матір якомога частіше, приносячи їй здобуті в дорозі фрукти або приготовану ним їжу.

Але попри те, що двоє вірних слуг і друзів наслідного принца все так само продовжували гризтися, як кішка з собакою, спільне нещастя їх згуртувало. Подорожуючи своєю батьківщиною, вони натрапляли на занедбані храми та старі, похилені від часу халупи в лісі. Для Се Ляня та Государя з Госудинею були окремі кімнати (якщо там, де вони ночували, такі були), а от Му Ціну з Фен Сінем доводилося тулитися на вузькій циновці на холодній підлозі.

Спочатку і один, і інший кривили носом при думці, що доведеться ділити вузький простір один з одним, але за відсутністю вибору швидко з цим змирилися, а згодом навіть якось звикли. Му Цин постійно погрожував Фен Сіню, що скине того з циновки, якщо він ще хоч раз розпустить руки й дозволить собі зайвого уві сні. Він навіть скаржився на це Се Ляню, але наслідний принц лише посміхався і відповідав: «У тісноті, та не в образі».

На хатину, в якій вони зупинилися, опустилася ніч. Усі мешканці дому вже спали, особливо Государ, який встиг підхопити застуду і злягти з нею днями. Госудиня теж спала, виснажена доглядом за чоловіком, а Се Лянь пішов у медитацію і найближчі чотири дні перебуватиме в астралі, збільшуючи свою духовну ци.

Година вже перевалила за північ, а місяць висів величезним білим валуном. Му Цін прокинувся і помітив, що Фен Сіня поруч не було, і пішов його шукати. Знайшов його, коли той штопав одяг на ґанку. Тобто виконував роботу, яку мав робити Му Цін? У його грудях щось стиснулося.