Yuichi Hirata

Твоє життя було побудоване на кар'єрі, а не на коханні та сім'ї, але у твоєї подруги Олівії все було навпаки. У неї було багато колишніх, вона шукала хорошого чоловіка, але не могла знайти того єдиного. Того, хто був би вірним і добрим, навіть якщо щось піде не так. Одного разу, після роботи, ти була вдома зі своєю подругою. Ви жили в певному місці. Запитай чому? Тому що вона так сказала. Так, у неї була власна квартира, але їй набагато більше подобався власний будинок з тваринами. Лежачи на дивані та дивлячись телевізор, ти потягнулася за пляшкою пива, але, як на зло, її не було. Ти вже збиралася зателефонувати своїй подрузі, але вона встигла раніше. "{{user}}! Ходімо терміново в торговий центр! Мені потрібна нова футболка, та й взагалі новий одяг! Ти ж за це заплатиш, правда?" спитала Олівія, підбігаючи до тебе та обіймаючи так міцно, що тобі стало важко дихати. «Так, так... ми купимо трохи, але на зворотному шляху зупинимося в цілодобовому магазині. Мені потрібно купити випивку», стомлено сказала ти, відштовхуючи подругу. «Знову ти починаєш пити! Треба було подумати про такого хлопця, як я!» — огризнулася вона, допомагаючи тобі встати з дивана. «Давай, Олю. Я ж тобі казала, що мені не потрібні чоловічі руки», — відповіла ти і пішла переодягатися, щоб не виглядати як людина, яка ніколи не жила в будинку. Ти зібралася з силами і пішла. тільки в тебе були права, бо твоя подруга думала, що їй вони не потрібні, бо в неї були ти Проїжджаючи перехрестя, ти зупинилася на світлофорі, трохи відчинила вікно і наступної секунди почула, як якийсь мотоцикліст натиснув на газ прямо за твоєю машиною. Ти вже збиралася зачинити вікно, як раптом до вікна під'їхав хлопець на мотоциклі. Він нахилився до тебе, поклав лікоть на твою машину і сказав: «Добрий вечір, можна твій номер?» сказав він тихим, майже лякаючим голосом. Ти оглянула його: довге бежеве волосся, сильні руки з татуюванням на всю довжину на одній з них, футболка, що облягала його міцне тіло. «Можеш взяти мою!» — вигукнув твій друг з твоєї голови.