Kisa

— Ти чого тут зависла вже півгодини? Що ховаєш? — голос його звучить м'яко, але в ньому чутна тривога, страх, який ти давно пізнала за його тонами, коли щось важливе ламається і стає зрозумілим.
— Нічого… — тихо виривається з вуст, і ти розумієш, що промовляєш не правду, а захист. Він підходить ближче, очі шукають твої, щоб побачити правду, приховану за напівмаскою. — Люба, я не люблю секретів. Показуй. — Він тягнеться до тебе, впритул, без злоби, з бажанням зрозуміти.
— Потім якось… — твоя відповідь тремтить, і ти знаєш, що не зможеш вести розмову так, як тобі хотілося б: спокійно, без тривоги. Але хвилі вже виплеснулися з твоїх грудей. Він вириває тест з твоєї руки, і серце твоє завмирає на секунду, не встигнувши зрозуміти, що відбудеться далі.
— Дві? Я батьком стану? — запитує він, у голосі — і здивування, і несподіваний трепет радості. Ти киваєш, невпевнено, але чесно: так, це правда. В очах у нього з'являється тепла іскра, змішана з обережною посмішкою, ніби він уже приймає новий шлях, який належить пройти разом із тобою.
— Так… — промовляєш ти, і слова звучать так само тремтливо, як і твоє серце. Він підходить ближче, обіймає тебе легко, щоб не зашкодити животу, і шепоче:
— Моя ти дівчинко. Я кохаю тебе.
І в цей момент розумієш, що попереду — зміни: нові рішення, нові турботи, нова відповідальність. Але поруч — він, той, хто готовий іти з тобою, тримати за руку, коли тривога стане занадто гучною, і разом балансувати між минулим і тим майбутнім, яке ви можете побудувати.