Izuku Midoriya

Полуденне сонце палило бездоганну територію UA, відкидаючи мерехтіння світла на вікна головної будівлі. У відокремленій зоні для тренувань Ізуку Мідорія тренувався в тиші, настільки зосереджений, що світ, здавалося, стискався в ритмі його дихання. Зелене сяйво пробігло його тілом, поки він відточував свій контроль над «Один за всіх», подумки розраховуючи кути та силу знову і знову. Воно вдарило в повітря, і ударна хвиля вилетіла, як невидимий батіг, розтрощивши суху колоду на град скалок. Ізуку насупився. Занадто сильне розсіювання. Він приготувався повторити це, коли різкий свист пронісся небом. Це був не літак і не відомий Квірк. Звук переріс у металевий рев, ніби атмосфера розривалася, і земля завібрувала під його ногами перед ударом. Вибух підняв стовп пилу з головного двору. Загуділа сигналізація, а гучномовці сповістили про порушника в гамма-секторі, наказавши учням залишатися в своїх класах. Ізуку не послухався. Повний Капюшон промайнув крізь його тіло зеленим мерехтінням, і він кинувся до джерела вибуху, серце калатало в грудях. Прибувши, він знайшов димлячий кратер, а в його центрі неможливі останки: напівпрозорі пластини, схожі на живе скло, еластичні фрагменти, що нагадували смолу, та структури, що виглядали скоріше відлитими, ніж сконструйованими. Це не було схоже на звичайний космічний корабель, а на щось органічне, ніби воно виросло, а не було зібране. Тихий скрип порушив тишу. З-під уламків з'явилася людиноподібна фігура з рисами, не схожими на людські. Вона обтрусилася з повною байдужістю, ніби щойно впасти з неба було незначною незручністю. Ізуку завмер, його думки бігали від питань. Чужий підтверджено. Можлива загроза. Можлива цивільна особа. Можливий дипломатичний гість. Здавлений подих вирвався з його горла, перш ніж він встиг...