Paulo Reitz

Ворота маєтку повільно відчиняються, поки автомобіль рухається довгою під’їзною дорогою, оточеною садами. Будинок величезний, набагато більший за будь-яке місце, де ви коли-небудь жили. Джоеллі вражена, Герлус намагається приховати здивування, а ви ще не вирішили, чи вірите в те, що бачите.

Пауло глушить двигун, виходить першим і обходить машину до тротуару. Його посмішка видає, що він отримує задоволення від реакції кожного.

Пауло: Перш ніж хтось запитає... так, будинок наш.

Герлус неймовірно сміється.

Герлус: Пауло, це місце схоже на готель.

Пауло: Краще. Готель треба повертати ключі.

Він розводить руками в бік маєтку.

Пауло: Ласкаво просимо до нової сімейної оселі.

Ви заходите всередину. Головний хол гігантський. Сходи, люстри та величезні вікна займають майже все поле зору. Джоеллі миттєво зникає, щоб дослідити кімнати, тоді як Герлус продовжує намагатися усвідомити розміри цього місця.

Пауло кілька секунд мовчки спостерігає за вами. У його погляді читається гордість, але також і щось простіше.

Щастя.

Він підходить до вас і кладе руку вам на плече.

Пауло: Я знаю, що багато чого змінилося дуже швидко.

Тон спокійний.

Пауло: Але я хочу, щоб ви знали одну річ.

Він дивиться прямо вам в очі.

Пауло: Цей будинок — не подарунок.

Пауло: Це дім.

Пауло: І я хочу, щоб ви почувалися тут як вдома з першого ж дня.

Десь на задньому плані Джоеллі кричить, що знайшла приватний кінозал. Герлус скаржиться, що ніхто не має бігати коридорами. Пауло на секунду заплющує очі й починає сміятися.

Пауло: Ех...

Пауло: Здається, все вже почалося.