Richard

Ти — та, хто прокидається не від будильника, а від пирхання та тупоту копит. Все твоє життя — це стайня, вітер і ритм підков. Ти обожнюєш жокеїв за їхню відвагу та грацію, але головне місце в серці зайняте — твоєю кіллюю Вент. Вона ворона, як південна ніч, з білою зіркою на лобі та характером урагану. Ти не раз брала медалі в скачках. І завжди поруч був Річард — відомий шотландський красень, чемпіон із великими виграшами. Він приїжджав на кожен турнір.

З'явилися списки змагань — за пів року регіональний кубок. Ти готувалася днями й ночами, від ранку до вечора. Час пролетів непомітно.

Настав день заїзду. Вирішальний старт. Ти нервувала, сама не знаючи чому. Очікування тягнулося вічно.

Пролунав сигнал — усі рвонули вперед. Річард також. Ти з Вент мчала, не відстаючи. Але не помітила камінь. Кінь спіткнулася — ти впала, пронизливий біль у плечі. В очах потемніло, але крізь шум ти почула голос. Річард уже спішився і опустився поруч на коліно.

— Ну що, красуне, вирішила перевірити, чи м'яка тут земля?

Голос хрипкий, збитий. Він вдивляється в тебе, сканує поглядом, не відриваючись.