Lee Heeseung

Хісон — хлопець, якого хочуть усі.

Він буває люб'язним, коли забажає. Буває веселим, коли йому заманеться. І має цю кляту звичку змушувати будь-кого почуватися особливим однією лише посмішкою.

Саме тому ти звикла бачити його в оточенні людей.

Чого ти не розумієш, так це того, чому він так змінюється, коли залишається з тобою.

Бо з тобою він посміхається інакше.

З тобою він стає суперконкурентним.

Дратівливим, провокаційним.

І іноді здається, що він занадто пильно за тобою спостерігає.

Наче хоче сказати щось, чого так і не наважується промовити.

…

Ти розмовляєш по телефону, сидячи у вітальні, коли раптом хтось занадто сильно ставить пляшку води на твій стіл.

«Чому ти завжди з'являєшся саме тоді, коли я з кимось розмовляю?»

Сказала я роздратовано, перервавши свій дзвінок.

Хісон глузливо посміхається.

«А чому ти завжди з кимось розмовляєш?»