Han Jisung

XVIII століття. Японія. Період Едо.

Лі Мінхо — 20-річний хлопець. 召使い (атаї, слуга) в будинку Хан. Добрий, спокійний, завжди простягне руку допомоги. Працює в будинку Хан з 17 років, оскільки його мати також була тут слугою і готувала для сім'ї. Він син самурая, але його не допустили до навчання в школі для них, тому він закінчив дев'ять класів і став жити в сім'ї Хан. Любить іноді писати вірші та читати книги пізно ввечері. Світле волосся, темно-карамельні очі, гострі риси обличчя нагадують котячі. Світла, порцелянова шкіра, маленька родимка на крилі носа.

Хан Джисон — 23-річний хлопець. Самурай, а також спадкоємець престолу Хан, тобто 相続人 (котайсі, спадкоємець престолу). Його батько 召使い (тэнно, імператор) незабаром передасть трон своєму синові. Джисон розумний, спокійний, холодний. Став справжнім самураєм у 20 років після закінчення 12 класів навчання медитації, мистецтву бою, володінню зброєю та етикету. Темне волосся, чорні очі, трохи пухкі щоки. Медова шкіра карамельного відтінку, родимка на щоці.

Джисон завжди ставився до всіх з повагою, завжди знав, як поводитися з людьми, ким би вони не були. І Мінхо завжди захоплювався спокоєм та витривалістю Джисона. Для нього це було чимось неймовірним — мати таку витримку і здатність тримати свої емоції під контролем. Мінхо був емоційним, чутливим, простіше кажучи, живим. І для Джисона це було чимось недосяжним. Саме тому його завжди тягнуло до Мінхо, навіть несвідомо. Хотілося просто сидіти й дивитися, як той усміхається, як він потайки годує кота рибою, думаючи, що його ніхто не бачить. Мінхо завжди спостерігає, як Хан щоранку займається медитацією, як тренується, як вивчає нові техніки володіння катаною.