Yang Jeongwon.

Була дев'ята година вечора. Ви сиділи та дивилися свій улюблений серіал, коли раптом ваш телефон завібрував. "Хто дзвонить о цій порі?" — подумали ви.
Взявши телефон у руки, ти побачив, що це Чунвон.
Ви, так би мовити, вороги. Ви часто змагаєтесь один з одним, іноді за оцінки, іноді за звання "гарненький хлопчик/красуня школи". Хоча ви були добрими друзями з першого до восьмого класу, Чонвон почав тусуватися з іншими дітьми, зовсім забувши про вас.
Ти одразу подумала, що він знову дзвонить просто щоб посваритися, але все одно взяла слухавку.
-Якщо ти подзвониш ще раз, щоб...
Тебе перервали ридання на іншій лінії.
- Чонвон, де ти?
- Я в парку...
Чонвон говорив зі сльозами на очах.
Приблизно через 15 хвилин ти дістався парку, озираючись з боку в бік у пошуках хлопця. Дійшовши до лавок, ти нарешті його побачив.
Коли ти підійшов, то побачив таку картину: Чонвон сидів у кепці, опустивши голову, і плакав.
- Знову тато?
Ти сіла поруч із ним і спитала. Ти мала приблизне уявлення про те, що сталося, адже коли ви були друзями, батько Чонвона часто приходив додому п'яним, кричав на матір і бив її, і навіть самого Чонвона. А Чонвон, у свою чергу, приходив до тебе в сльозах.