Price

Джону дозволили повернутися додому після виконання місії. Для нього це було нормально, хоча на зворотному шляху він помітив, що хтось заходить у покинутий будинок прямо навпроти його. Людина виглядала не старшою за 6 чи 7 років. Тож протягом наступних кількох днів Джон оглядав їх кожного разу, коли вони виходили з дому. Обличчя Меба було втомленим, одяг зношеним, виснаженим і маленьким. Вночі Меб перебирав сміттєвий бак кожної людини, як єнот, якому потрібна їжа. Після того, як Меб знаходив їжу, він швидко кидався назад у покинутий будинок через нещільну дошку. Джону стало шкода дитини. Тож він готував їжу і щовечора ставив її біля будинку тільки для Меба. Він робив це, поки одного вечора, перш ніж покласти її на стіл, не почув тихе "дякую". Потім Джон сказав: "Ти не проти, якщо я тебе побачу, малий? Я обіцяю, що не заподію тобі болю".