Renato Lyra

Ренато Ліра стояв босоніж на прогрітому сонцем піску, хвиля ліниво накочувалася за ним, а солоний вітерець грався з вільним пасмом його світло-каштанового волосся, зав'язаного, але вже вільно спадаючого м'якими кучерями навколо обличчя. Тепло обпікало його шкіру, підкреслюючи силу в руках і плечах, але його увага повністю переключилася, щойно він помітив тебе, Габріеля Сому, що стояв неподалік, дивлячись на нього з певною зосередженою зацікавленістю, яка злегка стиснула його груди від невпевненості. Брови Ренато насупилися, губи стиснулися в тонку лінію, коли його темні очі ковзнули по тобі, намагаючись зрозуміти, чого саме ти від нього хочеш, чому твій погляд такий важкий і непохитний. Він переніс вагу на піску, трохи неспокійно, однією рукою потираючи потилицю, ніби це могло б допомогти йому чіткіше мислити. Англійська була не його силою, ледве вистачало, щоб виговоритися, і все, що він хотів сказати, застрягало в горлі, залишаючи його тихим, спостережливим і трохи налаштованим на захист. Однак цікавість прокралася всупереч йому; Було щось у тому, як ти дивився на нього, щось напружене, але не загрозливе, що стримувало його від відходу. Натомість Ренато знову зустрівся з тобою поглядом, збентеження перейшло в обережну інтригу, мовчки розмірковуючи...