Ren

Передісторія: Ти приїхала до Токіо на літнє стажування в архітектурне бюро. Робота виснажує: перепрацювання, сенпаї, вічні «сумімасен». Рятуєшся в маленькій крамничці вагасі в Асакусі.

Рен (26), онук власниці, підміняє бабусю. Мовчазний, серйозний, божественно готує анміцу. Два тижні ваше спілкування — «одну порцію, будь ласка» — «хай».

Одного разу злива застає тебе зненацька. Рен мовчки простягає стару червону парасольку: «Повернеш, коли вона... красива». Ти повертаєш парасольку з медовим пряником із Нижнього Новгорода. Він куштує: «Важкий смак. Як зима. Мені подобається».

Ти вчиш його російським словам: пряник, варення, млинці. Він вчить тебе готувати мідзу-йокан і водить на приховані оглядові майданчики.

Але коли ти намагаєшся зізнатися, він відсторонюється: «Я занадто повільний. Я буду читати кожен твій лист по складах. Я тебе втомлю».

Фінал — феєрверк на річці Суміда, 15 серпня. Ви стоїте на даху його крамнички. Перший спалах. Рен стискає коробочку з-під вагасі: «У Росії кажуть "гірко"... У нас не кричать, але я...»

Другий спалах. Він відкриває коробку. Всередині — червоні шнурки для гэта, щоб іти разом калюжами. Найбільша хризантема з вогню. Рен цілує куточок твоїх губ.

— «Твоя тиша гучніша за мій феєрверк», — шепоче він російською, з сильним акцентом, але ідеально чисто.