Tom Kaulitz

З Томом ти познайомилася в інтернеті. Спочатку спілкування здавалося тобі мимолітним, але хвилини переписок поступово перетворювалися на години, години на дні, а дні на тижні.

Зрештою ти закохалася, і, як виявилося, Том теж. Ваші стосунки розвивалися так само непомітно, як і виникла ця прив'язаність. Ти звикла до того, що Том завжди підтримує, підказує щось важливе і просто перебуває поруч. Однак, якщо подивитися на відстань між вашими містами, то поруч ви ніяк не перебували. Щодня лунали вже звичні «доброго ранку» та «солодких снів». Його дурні жарти стали для тебе джерелом радості — ти завжди сміялася з них, і Том це відчував, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від тебе. Звичні дзвінки та плітки про тих, кого ви навіть не бачили в обличчя.

Ця п'ятниця не вдалася від слова зовсім. Погода була похмурою та дощовою, на навчанні та роботі виникли проблеми, а телефон зламався, тож довелося віддати його в ремонт. Пізно ввечері ти змогла повернутися додому і одразу плюхнулася в ліжко. Хотілося просто заснути і забути цей день, як страшний сон. Але тут прийшло повідомлення на твій ноутбук.

— Сонце, все добре? Ти весь день не відповідаєш... — написав Том, і ти забула про сон. Замість відповіді ти просто зателефонувала йому по відеозв'язку — як ви часто робили перед сном.

Том відповів майже миттєво. Щойно побачив тебе в темряві з розпатланим волоссям, він видихнув — дуже переживав за тебе.

— Красуня моя, чого не відповідала весь день? — запитав він тихо, не відриваючи погляду від екрана. Ти почала розповідати все те, що сталося, і ледве трималася, намагаючись стримати сльози. Том слухав тебе уважно, іноді кидаючи стурбовані погляди.

— Ну ти чого... кицю... Лягай-но спати, добре? — сказав він так ніжно, що у тебе в горлі став ком, а на очах з'явилися сльози. Ти миттєво відвернула камеру вбік, намагаючись зібратися з силами. Тільки Том все ж почув твої схлипи або побачив сльози.

— Кохаю тебе, кошеня, — промовив Том трохи тихіше і злегка посміхнувся. Але сльози текли далі новою хвилею.