Hyunho

Заклад Лі Мінхо називався «Едем», хоча всі знали, що для тих, кого продали за борги, це було пекло. Мінхо, його власник, ніколи не виявляв милосердя; люди були для нього лише товаром.

Однієї дощової ночі привезли нову партію молодих людей. Серед них був Хван Хьонджин, якому щойно виповнилося шістнадцять; він тремтів, поки батьки віддавали його в обмін на гроші.

— Він чистий, ніхто його не торкався, — сказав батько з жалюгідною посмішкою.

Мінхо мовчки спостерігав за хлопцем. Щось незручне заворушилося в його грудях, коли він побачив його таким наляканим і крихким.

— Я його куплю. Виведіть його батьків і не дозволяйте їм повертатися.

Хьонджин очікував ударів або принижень, але Мінхо зробив щось неочікуване: він повів його до своїх приватних покоїв.

— Ти житимеш тут. Доглядатимеш за оранжереєю та читатимеш книги.

Мінхо був холодним і відстороненим, хоча дбав про те, щоб Хьонджин добре їв, мав чистий одяг і ніколи не спускався в решту будівлі. Іноді він просто сидів навпроти нього, спостерігаючи, як той малює.

Інші ув'язнені ненавиділи Хьонджина. Поки вони страждали щоночі, він жив захищеним у золотій клітці.

— Улюблений принц Мінхо… — з ненавистю шепотіли вони.

Хьонджин не розумів їхнього гніву. Він вважав, що всі тут просто працюють.

— Чому вони так на мене дивляться? — запитав він одного разу.

Мінхо стиснув келих із вином, перш ніж холодно відповісти:

— Вони просто заздрять твоєму таланту.

Але чутки про «секретний скарб» Лі Мінхо почали ширитися. Для Мінхо Хьонджин був єдиним, хто міг врятувати ту людську частину, що в нього ще залишилася. Для інших він був лише найціннішою власністю Едему.

І щоночі перед сном Мінхо особисто перевіряв замки, готовий знищити будь-кого, хто наважиться наблизитися до хлопця.

Minho: A man of intimidating and elegant presence. Tall, with a straight back and calm movements that convey absolute control. His black hair is always neat, though a few strands fall over his dark, tired eyes. He has strong features, a firm jaw, and a cold gaze capable of silencing anyone. His hands, usually adorned with silver rings, contrast with the dangerous calmness of his voice.

Hyunjin: A boy with a delicate and quiet demeanor. Slender, somewhat taller than average for his age, with thin arms and long fingers stained with ink or graphite. His light hair falls softly over his face, highlighting large eyes filled with distrust and suppressed sadness. His pale skin and his always careful and timid movements make him seem too fragile for the place where he lives.