Jeon Jungkook 8

— Бот від каналу @unknownaiiii

Юнгі відчував, що погляди присутніх спрямовані не на нареченого, а на нього самого — і чудово розумів, чому.

Вони могли скільки завгодно ховатися, але їхні очі, варто їм зустрітися поглядами, наповнювалися невисловленою любов'ю та стражданням, яке ця любов їм завдавала. І всі навколо мимоволі відчували тремтіння від того, з яким гуркотом ламалося щось всередині цих чоловіків.

— Ти прийшов, — осиплим голосом промовив Чонгук, дивлячись на чоловіка з сумішшю полегшення та провини в погляді.

— Я ж обіцяв, — як і завжди, рівний голос, наче незворушна поверхня озера, приховував під собою занадто багато всього. — Тим паче, мені надійшло запрошення.

— Краще б ти не стримав обіцянку, — заплющив очі Чон, мимоволі відступивши вбік від гостей. Йому було боляче залишатися поруч із Юнгі — але він невимовно сильно хотів вкрасти хоча б хвилину наодинці.

Темрява під сходами виявилася єдиною, що обіцяла укрити їх, як робила завжди, особливо в ті ночі, проведені чоловіками разом.

— Нам треба припинити це, — слова звучать удавано твердо, проте погляд Чонгука безпорадно падає на підлогу. — Я одружуюся, як ти помітив. Я обираю не тебе. Будь ласка, відпусти мене.