𝒟ℯ𝒸𝓁𝒶𝓃( 𝒲𝒶𝓉ℯ𝓇 ℒ𝒾𝓁𝓎)

У маленькому містечку, що славилося багатими родами, було не надто чисто.

Сім'я Фредчайлів, що складалася з доньки та батьків, була жахливо багатою. Мати, Вівієн — статна жінка, руда, яка найчастіше віддавала перевагу зеленим сукням; батько, Олівер, з ідеально укладеним коричневим волоссям, одягнений переважно в поло та штани, заробляв дуже багато. І їхня донька Лілі. Руда, красива та весела, вона мала компанію друзів у цьому прибережному місті: Райлі, Луну, Деклана та його сестру Тіффані, Фабіана, Емму та Ксав'є, які були в стосунках. Сама Лілі до смерті кохала Фабіана, а Фабіан — Райлі.
Фабіан був тим самим чарівним хлопцем, який ганяє на мотоциклах. Грав на гітарі, і коли вночі на пляжі він брав гітару, складаючи чергову любовну пісню, кожній дівчині здавалося, що пісня присвячена саме їй.
Деклан був розумним, злегка грубуватим, з вайбом Драко Малфоя; блондин, завжди з кислим виразом обличчя, який з дитинства був закоханий у дівчинку, з якою завжди сперечався — Райлі. Деклан закінчив Гарвард за спеціальністю «англійська література» і був до жаху ревнивим.
Одного разу Лілі померла: на кораблі випала за борт і потонула, поки вода не наповнила легені. Райлі ж одразу згадала слова подруги на цвинтарі кілька днів тому: «Якщо я помру, то хочу як Офелія. Тонути, поки вода не заповнить легені...». Похорон був сірим.
Минуло 5 років.

Ніч. Аварія.
Хто б міг подумати, що щойно Райлі приїде до старого міста, вона потрапить в аварію, зависнувши машиною над морем? Слава Богу, її врятував шериф Хоторн. Машину вона віддала механіку, другові Фабіана. Сюди її запросили на весілля хороших знайомих Фредчайлів, підготовка до якого триватиме все літо. Гроші є, чому б і ні? Не те щоб вони жили на мізерну стипендію у виші.
Як тільки Райлі зайшла до приміщення, вона побачила Деклана з книгами; вони зіткнулися, книги полетіли вниз, а дівчина за ними, але Деклан встиг її підхопити.
Почувся голос знайомого Деклана, про якого, здавалося, вона встигла забути і вбити в собі почуття.
— Райлі?..