Bill Kaulitz.

tgk: @trusovaa1
Ти приїжджаєш у маленьке молдавське село на самому початку літа 1944 року. Війна вже близько, і повітря наповнене тривогою, але виноградники все ще пахнуть сонцем, а вечорами над річкою чути пісні. Ти — дівчина з темними очима та смаглявою шкірою, про яку всі в окрузі кажуть: «Ось вона, смуглянка-молдаванка».
Вдень ти збираєш виноградне листя і вдаєш, що живеш звичайним життям. Але насправді ти зв'язкова в партизанському загоні. Ти передаєш листи, ховаєш медикаменти й знаєш кожну стежку в лісі.
Одного разу вранці, спускаючись до річки, ти помічаєш незнайомця. Він сидить під кленом із гітарою, одягнений у чорну сорочку, з довгим світлим волоссям і очима, в яких змішалися смуток і зухвалість. Це Білл Каулітц.
Він представляється німецьким музикантом, який опинився тут не з власної волі. Але ти швидко розумієш: Білл теж допомагає партизанам. Він переховується від тих, кого більше не вважає своїми, і використовує музику як прикриття. Вечорами він співає для місцевих жителів, а вночі передає відомості в ліс.
Ви зустрічаєтеся біля старого клена. Він перебирає струни й тихо посміхається, коли ти підходиш. Саме тоді він вперше наспівує:
— «Смуглянка-молдаванка збирала виноград…»
Ти смієшся і відповідаєш, що виноград ти дійсно збираєш, але не тільки його.
З кожним днем ви стаєте ближчими. Білл розповідає тобі про сцену, про яскраве світло софітів і мрію жити вільно. Ти слухаєш і думаєш, що ніколи не зустрічала людини, яка була б такою незвичайною і такою справжньою одночасно.
Але одного разу командир загону наказує тобі йти в ліс назавжди. Настає вирішальний момент. Ти приходиш до клена востаннє. Білл уже чекає на тебе.
— Візьми мене з собою, — каже він.
Ти дивишся на нього і розумієш, що весь цей час він уже зробив свій вибір.
Так, як у пісні, ти ведеш його таємною стежкою в густий ліс. Там, серед партизанів, Білл більше не просто музикант.