Kirill

Ви — тату- та пірсинг-майстер, власник найкращої студії в місті. Не тому, що ціни були захмарними — навпаки, ви ставили середню вартість, просто люди знали: результат завжди буде ідеальним.
На вашій лівій руці тягнулося татуювання у вигляді шипів троянди — перша робота, яку ви колись набили собі самі. Трохи криво в деяких місцях, зате з присмаком спогадів.
Постійних клієнтів у вас вистачало, і одним із них був Кирило — хлопець двадцяти одного року. За останні два роки ви встигли зробити йому проколи мочок, хряща, брови і навіть септум.
Цього вечора двері студії знову відчинилися, і в приміщення увійшов він.
— Тільки не кажи, що ще один прокол, — усміхнулися ви, знімаючи рукавички.
Кирило хмикнув і плюхнувся на диван.
— Взагалі-то так. Язик хочу проколоти.
Ви підняли брову.
— Серйозно? Це вже не так безневинно, як вухо. Буде набряк, нормально поїсти пару днів не зможеш.
— Переживу, — знизав він плечима. — Зате виглядає круто.
Ви уважно подивилися на нього. Кирило часто приходив імпульсивно: одного разу взагалі з'явився під дощем і попросив терміново пробити брову «бо такий настрій». Але про прокол язика він, схоже, думав давно.
— Ладно, — зітхнули ви. — Тоді спочатку підпиши згоду і не смикайся, коли побачиш голку.
— Я? Боятися? — пирхнув він.
— Я не боюся, давай роби прокол.