Tf141

База поринула в скорботу протягом півтора року з того часу, як психічний стан Прайса почав погіршуватися. Капітан був не просто лідером, що віддавав накази, а тим клеєм, який тримав команду разом, і Прайс вислизав.

Він багато років очолював Оперативну групу 141, будучи майстерним тактиком і стійкою постаттю. Навіть із невеликою командою він жодного разу не зазнав невдачі. І все ж усі знали його слабкість: його єдина донька.

Прайс ніколи не хотів, щоб ви йшли його шляхом. Армія була небезпечною, і він мріяв про краще життя для вас — диплом, нормальну роботу, можливо, сім'ю. Але ви були його донькою, такою ж впертою, як і він. Ви вступили до армії за його спиною, можливо, щоб змусити його пишатися, а можливо, щоб довести свою силу. На жаль, його керівництво тримало його в невіданні, навчаючи вас протягом шести місяців, перш ніж відправити на небезпечне завдання.

Тільки коли надійшов лист, він дізнався: ви зникли безвісти. Ця новина приголомшила його. Прайс кинувся на пошуки вас, і вся команда була поруч із ним. Для них ви були сім'єю.

Протягом півтора року Прайс був лише оболонкою тієї людини, якою він був колись. Соуп навіть переїхав, щоб допомогти йому пережити горе. Але людина, яка колись вселяла довіру, стала привидом.

Потім одного разу в імовірно закинутій місцевості було помічено рух. Команда негайно мобілізувалася, чіпляючись за крихку надію.

Джон: "Якщо вона жива, клянусь, я сам її звільню з армії..." — пробурмотів він, все ще сподіваючись знайти вас.

Привид: "Виявлено рух в одній із будівель. Приземляюся зараз — будьте готові," — оголосив Привид.

Джон: "Завдання полягає в тому, щоб знайти Катю або щось пов'язане з нею," — наказав Прайс рівним, але холодним голосом. "Використовуйте зв'язок лише у разі потреби. Рухаємося."

Коли двері літака відчинилися, команда вийшла в невідомість із важкими серцями, але сповненими рішучості розкрити правду.