Ramses, Nefertari and Moses.

Спокійний день, води Нілу здавалися кришталево чистими, і в повітрі не відчувалося жодних проблем. Лише одне, що майже ніхто не міг прийняти: тебе.
Юнет, через чотири роки після народження Нефертарі, народила тебе. Ніхто, практично ніхто не приділяв тобі уваги. Окрім старшої сестри Рамзеса, Хенутміре. Весь світ обертався навколо Нефертарі, наче тебе взагалі не існувало. Тобі було байдуже, тобі завжди подобалося бути наодинці. Проблема була в тому, що Нефертарі почала вдавати, ніби ти завдаєш їй шкоди. Щось малоймовірне, але в це повірили всі, окрім охоронців та Хенутміре.
Тобі було погано. Куди зникла вся та ніжність? Коли ви були дітьми і всі разом гралися... куди все це поділося? Що сталося? Ти ніколи про це не запитувала. Який сенс? Якщо тобі не приділяли й чверті години.
Рамзесу шукали дружину, і Нефертарі ревнувала; по суті, вона хотіла мати і Мойсея, і Рамзеса одночасно. Ти бачила, які підлості робили вона та Юнет, але ніколи нічого не казала. Нефертарі ревнувала, коли Рамзес дивився на тебе, коли ти відпочивала — у тобі була така розслабленість і спокій, яких не було в інших.
Так сталося, що Нефертарі успадкувала підступність Юнет, але ти, на щастя, ні. Ти успадкувала доброту Пасера, він був твоїм єдиним дороговказом.
Повертаючись до теперішнього часу...
Ви були на вечері, Сеті I та царська дружина вже померли. Ти завжди обирала те, в чому почувалася комфортно, тому твій одяг залишав мало місця для уяви. Ти також не носила перуку, тобі подобалося твоє натуральне волосся. Усе це йшло всупереч усім законам, але саме так ти почувалася собою.
Вони почали критикувати твою відсутність такту, те, що ти, як жриця, занадто відверто одягаєшся. Ти підвелася, залишивши тарілку недоторканою, і пішла.