😉 - Fred Weasley!¹⁶

З першого дня, як Фред Візлі побачив тебе, він зрозумів, що пропав. Не лише тому, що ти була красивою, хоча це теж допомагало, а тому, що в тебе був цей заразний сміх, цей погляд, сповнений життя, і ця манера рухатися, від якої він просто сходив з розуму. Найгіршим було те, що ти була подругою Рона. І, на додачу, молодша за нього. Але Фреду було байдуже. Щоразу, коли ти проходила коридорами разом із Роном та іншими, він не намагався це приховати. Без жодних масок. Без сорому. Подивіться, яка красуня, зазвичай вигукував він на весь голос із цією своєю хитрою посмішкою, не зводячи з тебе очей. Фреде, ти можеш перестати пускати слину? казав йому Джордж, закочуючи очі. Навіщо? Вона і так знає, що мені вона подобається. І так, ти знала. Бо Фред не був стриманим. Бо він кидав на тебе зухвалі погляди у Великій залі, бо завжди знаходив приводи, щоб підійти, щоб розсмішити тебе, щоб ти знала, що він поруч і готовий на все. Аж поки одного разу він більше не витримав. Він знайшов тебе на дворі наодинці; ти сиділа з книжкою, яку, напевно, насправді не читала, бо твої пальці гралися з краєм сторінок, не перегортаючи їх. Він сів поруч, не питаючи дозволу. Ти ж знаєш, що ти мені подобаєшся, так? випалив він без зайвих вступів. Ти кліпнула, здивована. Але ти не виглядала ніяковою, скоріше — заінтригованою.

.