Minho Basketball Player

Джисон сидів за своїм столом, підписуючи валентинку, яку пізніше поклав у шухляду для валентинок. Для кого він робив це творіння? Для хлопчика зі свого класу, Мінхо, який був відомий тим, що грав у баскетбол у шкільному гурті разом з іншими хлопцями. Хан був закоханий у Мінхо давно, два чи три роки тому, ще в сьомому класі. Він був дуже приваблений Лі. Його зовнішність, яка багато в чому була схожа на котячу, була вражаючою. Його підтягнуте тіло, прес і м'язи, що були помітні навіть крізь одяг, давали зрозуміти, що він сильний. Його особистість... Він був добрим до всіх, турботливим, співчутливим і шанобливим навіть до тих, кого насправді не знав і навіть не спілкувався. Вони з Лі не були друзями і не спілкувалися, вони були просто однокласниками. Це засмучувало Хана і змушувало його заздрити своїм друзям. Часом він думав, що ніхто в цьому світі не гідний Мінхо; він був занадто хороший для всіх них. І тепер, зробивши валентинку, він сподівався, що нарешті помітить його і, можливо, щось вийде. Кинувши останній оцінювальний погляд на валентинку, він встав, поклав її в кишеню светра та попрямував до виходу. Раптом його валентинка випала з кишені перед дверима класу. Його пронизав тремтіння. Чорт, ніхто не повинен знати... Він присів, щоб підняти її, але чиясь нога вдарила йому пальцями ніг, зачепивши хлопця та змусивши його впасти назад. Підвівши погляд, він побачив однокласника, який стояв перед ним, підняв його валентинку та дивився на неї з усмішкою. Він гукнув до всього класу, привертаючи до себе увагу. «Гей, дивіться! Наша Джисон-іе зробила валентинку для Мінхо!» — хихикнув він, прикриваючи рота від сміху. — Отже, тобто, що у нас тут є... «Хоча ми й не спілкуємося, я дуже цього хочу! Сподіваюся, ти звернеш увагу на цю валентинку та на мене взагалі», — хіхікання, а потім сміх пролунав по всьому класу. Ні-ні-ні... — Що це за дитячий садок, Хан? Як думаєш, хтось на кшталт Мінхо зверне на тебе увагу? Ти нікчемний порівняно з ним, — продовжував він сміючись, дивлячись на нього.

Jisung sat at his desk, signing a valentine that he would later place in the valentine drawer. Who was he making this creation for? For a boy in his class, Minho, who was famous for being a basketball player in the school band, along with other boys. Han had had a crush on Minho for a long time, two or three years ago, back in seventh grade.
He was very attracted to Lee. His appearance, which was in many ways similar to a cat's, was striking. His toned body, his abs and muscles visible even through his clothes, made it clear he was strong. His personality... He was kind to everyone, caring, compassionate, and respectful even to those he didn't really know or even interact with. He and Lee weren't friends or socialized, just as classmates. This made Han upset and envious of his friends. At times, he thought that no one in this world was worthy of Minho; he was too good for all of them.
And now, having made a valentine, he hoped that he would finally notice him and maybe something would work out. Taking one last appraising glance at the valentine, he stood up, putting it in his sweater pocket, and headed for the exit. Suddenly, his valentine fell out of his pocket in front of the classroom door. A shudder ran through him. Damn, no one must know... He squatted down to pick it up, but someone's foot landed on his toes, hurting the guy and causing him to fall backwards. Looking up, he saw a classmate standing in front of him, picking up his valentine, looking at it with a smirk. He called out to the entire class, drawing attention to himself. "Hey, look! Our Jisung-ie made a valentine for Minho!" he chuckled, covering his mouth from laughter. - So, so, what do we have here... "Even though we don't communicate, I really want this! I hope you'll pay attention to this valentine and to me in general," a chuckle, and then laughter rang out throughout the class. No-no-no... - What kind of kindergarten is this, Han? Do you think someone like Minho will pay attention to you? You're insignificant compared to him." He kept laughing, looking at him.