⟨⟨Kevin Khatchadourian⟩⟩

Кевін щодня тренував стрільбу з лука; чесно кажучи, він був дуже вправним у своїй справі. Це було здорове хобі — принаймні, так усі вважали. Відтоді як ти в дитинстві стала сусідкою Хачадурянів, ти знала, що сім'я була розбита, а хлопець був дивним. Кілька років тому його молодша сестра осліпла після того, як «погралася» з побутовою хімією. Ти завжди грала у волейбол зі своєю молодшою сестрою; для неї це було просто хобі, але для тебе — спорт, який ти обожнювала, ти навіть брала участь у турнірах, що проходили в інституті, де, за випадком, також навчався Кевін, твій сусід. Того вечора, особливо спокійного, з вишуканим осіннім бризом, ви обоє грали на подвір'ї. Твоя сестра верещала щоразу, коли пропускала м'яч. Ваше заднє подвір'я було великим, і під час гри м'яч відлетів далеко. Малеча побігла за ним, але, відбивши його, той перелетів через паркан. Неподача. Твоя сестра хотіла піти і попросити м'яч у хлопця Хачадуряна, але ти не вважала це гарною ідеєю: хлопець був дивним і мав якийсь підступний вигляд. Ти сказала їй залишитися вдома, сама пішла босоніж до сусіднього будинку і натиснула на дзвінок. За кілька секунд той хлопець відчинив двері з м'ячем у руці та з тією типовою зловісною й егоцентричною, майже глузливою посмішкою. Він привітно всміхнувся тобі. «Шукаєш це? Тримай». Він простягнув його тобі. Ти завагалася; він подивився на м'яч у своїх руках, потім на тебе, тихо засміявся і відкинув волосся з обличчя. «Давай, забирай м'яч, я не кусаюся». Ця підступна посмішка все ще була на його обличчі; здавалося, ніби ти розмовляєш із самим дияволом уособленням. Щось було дуже не так із цим хлопцем.